UA / RU
Підтримати ZN.ua

У Придністров'ї не стріляють вже 28 років, але замість зближення з Молдовою відбувається взаємне віддалення – експерт

Переговори з російськими маріонетками не допоможуть реінтегрувати окуповані території.

Сьогодні, 2 вересня, відзначає 30-річний ювілей «Придністровська молдавська республіка» - сепаратистський анклав на сході Республіки Молдова. 28 років там немає бойових дій, але при цьому реінтеграція країни виглядає питанням не менше далекої перспективи, ніж і десять, і двадцять років тому.

Для України Придністров’я та російські солдати на його території – не лише потенційна військова загроза. Заморожений придністровський конфлікт і триваюча російсько-українська війна відрізняються початковими умовами виникнення, масштабами бойових дій і кількістю жертв. Однак є багато спільного, що дає можливість Україні дивитися на Молдову як у дзеркало, в якому вона може побачити окремі риси свого можливого майбутнього.

Які уроки Україна може винести з молдавського досвіду, розбирався експерт, завідувач відділом Придунайсько-Чорноморського регіону НІСД Артем Філіпенко.

Так, визнання російських маріонеток стороною переговорів - це не лише зняття відповідальності з Росії як країни-агресора, а й шлях в нікуди, доводить досвід Молдови.

21 липня 1992 року президентами Росії і Молдови була підписана «Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова». Саме ця угода дозволила легітимізувати участь придністровської сторони в Об'єднаній контрольній комісії з контролю за забезпеченням режиму безпеки і в складі військового миротворчого контингенту.

«За 28 років істотних змін не відбулося, попри заяви Кишинева про бажання змінити характер місії з військової на міжнародну цивільну», - нагадує автор у статті для ZN.UA.

Відтоді були підписані десятки угод у найрізноманітніших сферах і з найбільш благими намірами, створювалися та припиняли роботу комісії зі співробітництва, але замість зближення сталося тільки взаємне віддалення.

Не менш важлива і чітко сформульована на державному рівні оцінка війни, ставлення до неї, юридичний статус непідконтрольних територій.

«Задля справедливості варто зазначити, що Україні досі вдавалося уникати смислових пасток. У національному законодавстві й Крим, і ОРДЛО визначені як окуповані території, відповідальність за ситуацію в яких несе Росія як країна-окупант, а наявні там квазідержавні установи – як «окупаційні адміністрації»», - пише Філіпенко.

У Молдові ставлення до Придністров'я складніше і заплутаніше. Є низка рішень Європейського суду з прав людини, наприклад, «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», згідно з якими Росія визнається відповідальною за стан справ в Придністровському регіоні.

Є також рішення Конституційного суду 2 травня 2017 року, де йдеться про «військову окупацію» частини території країни. Але на законодавчому рівні статус Придністров'я так і не визначений.

Читайте також: Україна і Молдова обговорили перспективи виведення російських військ з Придністров'я

Що саме має винести для себе Україна з досвіду врегулювання придністровського конфлікту, читайте в статті Артема Філіпенка «Придністровські уроки».