На стадії формування Національного антикорупційного бюро тиску на орган не відчувалося, але все змінилося після початку його роботи, підбиваючи підсумки своєї каденції, заявив ексдиректор НАБУ Артем Ситник. Він також нагадав, як замість законопроєкту про спрощену процедуру звільнення директора НАБУ з’явився проєкт закону про Вищий антикорупційний суд.
«Ми не відчували спротиву як такого на стадії формування інституції. Однак усе змінилося після того, як ми розпочали розслідування. Перше провадження ми зареєстрували 4 грудня 2015 року невдовзі після призначення керівником САП Назара Холодницького. За відчуттями, коли ми вже почали розслідувати справу Мартиненка, – тоді у еліт почалися сумніви, ніби «з НАБУ щось не те». А коли справа дійшла до зняття депутатського імунітету з Олександра Онищенка і притягнення його до кримінальної відповідальності за корупцію (влітку 2016 року – прим.), відтоді нас фактично почали сприймати всерйоз, як загрозу», – зазначив Ситник.
Він додав, що в Україні завжди були корупційні справи, але вони стосувалися або ексчиновників, або чинних, але не найвищої ланки. Водночас найвище середовище завжди було недоторканим. Цим і відрізняється НАБУ від інших органів – розслідує корупційні злочини саме топчиновників.
«І коли ми вже почали розслідувати реальні кейси – еліта злякалася. І почалися спроби «приборкати» НАБУ, встановити політичний контроль. Найбільш критичним, мабуть, був момент, коли в 2017 році ми розслідували так звану справу «рюкзаків Авакова» (народна назва кримінального провадження через ймовірну залученість до корупційної схеми одного з близьких родичів ексміністра внутрішніх справ – прим.)», – додав Ситник.
Він нагадав, що тоді два керівники фракцій «Народний фронт» і «Блок Петра Порошенка» зареєстрували законопроєкт, який спрощував процедуру звільнення директора НАБУ. Сам Ситник тоді був у Вашингтоні, де в один день зустрічався і з президентом Світового банку, і з керівником Міжнародного валютного фонду. За словами ексдиректора НАБУ, тоді він думав, що вже все, кінець.
«Але міжнародні партнери тоді обрали дуже жорстку позицію і відстояли НАБУ. І замість законопроєкту про моє звільнення, з’явився законопроєкт про антикорупційний суд. Президент Порошенко від початку був проти цієї ідеї. Однак згодом він різко змінив свою риторику», – вказав Ситник.
Однак, за його словами, час все одно було втрачено. Тому що справи, які розслідувало НАБУ, в судах загальної юрисдикції припадали пилом, їх не хотіли слухати. Водночас поява Вищого антикорупційного суду показала, наскільки по-іншому може бути побудоване правосуддя.
«І ми вже бачили, що кожен тиждень – мінімум один реальний вирок перед війною виносився. Тільки суддів, які отримали реальні вироки за корупцію в Антикорупційному суді, більше, ніж за всі 30 років незалежності України. Тому з одного боку, на жаль, ми втратили час на створення Антикорупційного суду, з іншого – слава Богу, що він є, що він працює і працює за зовсім іншими стандартами правосуддя», – додав Ситник.
Нагадаємо, Семирічний термін Артема Ситника на цій посаді закінчився 16 квітня. Тимчасово виконувачем обов’язки директора Національного антикорупційного бюро став Гізо Углава.
За даними нашого джерела в Кабміні, у Банкової до самого призначення Углави т.в.о. НАБУ залишалися варіанти його нейтралізації як правої руки давно небажаного Ситника. До чого тут ОАСК і навіщо один із кандидатів на місце Ситника відніс туди позов? Чи тільки через війну Кабмін тримає конкурс на директора НАБУ у замороженому стані? Чи вистоїть колектив НАБУ при інтервенції «чужого» і чому для роботи антикорупційного блоку такий важливий майбутній керівник САП? Відповіді, а також інтерв'ю з детективом НАБУ, який розповідає про те, на що антикорупційний блок чекає від влади, щоб допомогти їй не програти країну корупції, — у тексті Інни Ведерникової «Випробування НАБУ. Чи готовий Зеленський відкрити другий фронт проти корупції?».