Україна в змозі взагалі поставити хрест на Мінських угодах, які не є юридично зобов'язуючим документом. Це рішення має підтримку серед деяких політичних сил України, цим неодноразово лякав Москву і західних партнерів міністр закордонних справ України Вадим Пристайко. Питання в іншому – чи готова Україна сплатити ціну за такий крок, пише оглядач відділу міжнародної політики DT.UA Тетяна Силіна.
"Чи збережемо ми, наприклад, підтримку Ангели Меркель, для якої закінчення єдиної в Європі війни стало, мабуть, уже особистою історією? За свідченнями наших дипломатичних джерел, німецька канцлерка досить болісно сприйняла навіть факт прямих і неформальних, в обхід Берліна, контактів Києва з Москвою, зокрема спілкування помічника В.Зеленського А.Єрмака з заступником голови російського уряду Д.Козаком, який "курирує" Україну. У Нью-Йорку, де німецька канцлерка 24 вересня зустрілася з українським президентом "на полях" Генасамблеї ООН, як стверджують наші обізнані співрозмовники, вона нібито невдоволено поцікавилася: "То, може, ми вам уже не потрібні?"", – пише автор.
Вихід України з Мінських угод цілком може призвести до того, що Україна залишиться з Росією один на один, без міжнародної підтримки – в Європі дуже багато бажаючих замиритися з Кремлем. Проблема в тому, що якось вирішувати проблему Мінських угод треба – вони для України просто небезпечні.
"Цілком очевидно, що Мінські домовленості не тільки досі не забезпечили припинення російської агресії проти України, а й смертельно небезпечні для нашої країни, оскільки повна їх реалізація, дуже ймовірно, призведе до втрати суверенітету або навіть розвалу Української держави", – зазначає автор.
Щоправда, виходити з Мінських угод Україні банально нікуди – попередня влада за п'ять років не розробила жодної альтернативи цим угодам. А нинішня не має довгострокової стратегії і діє більшою мірою ситуативно. Поки що вона встигає реагувати на виклики, але їх стає все більше і більше.
Як повідомлялося, 9 грудня у Парижі відбувся перший з 2016 року саміт у нормандському форматі.
Учасники зустрічі підтримали припинення вогню, обмін у форматі "всіх на всіх" до 31 грудня, допуск Червоного Хреста до всіх утримуваних осіб, розведення військ на трьох ділянках, розширення мандата СММ ОБСЄ та продовження розмінування.
Наступна зустріч лідерів України, Франції, Німеччини і Росії запланована на березень 2020 року. За цей час політичні радники лідерів нормандської четвірки повинні узгодити кроки з імплементації політичних заходів: прийняття закону про особливий порядок самоврядування ОРДЛО на постійній основі, інкорпорації "формули Штайнмаєра" в українське законодавство та підготовки місцевих виборів.
Детальніше про результати переговорів у нормандському форматі в Парижі та їхній вплив на Україну читайте матеріалі Тетяни Силиной "Нормандський айсберг" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".