Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну президент США Джо Байден згадав про свої телефонні розмови з президентом Володимиром Зеленським. Він погано знав цю людину — і, могло статися, що й не пізнав би. Його команда пам’ятає, як він похмуро спостерігав за розвитком подій, вважаючи, що завтра людина, з якою він сьогодні розмовляв, може бути мертвою, пише The New York Times.
Байден був не єдиним, хто припускав, що Зеленський може не вижити під російським натиском, враховуючи, що Кремль поставив за мету його знищення. І американський президент був щасливий помилитись, із подивом, як і решта світу, побачивши, що колишній комік Зеленський виявився більш жорстким, ніж будь-хто міг собі уявити.
На момент, коли цього тижня Байден здійснив неоголошений візит до воєнного Києва, вони з Зеленським вже достатньо зблизилися, щоб вітати один одного, як старі друзі.
«Як діти? Неймовірно бачити вас!», — привітався можливо досі вражений тим, що українському президенту вдалося уникнути спроб Росії вбити його Байден.
Зеленський, у свою чергу, запитав, як почувається перша леді США Джилл Байден.
«У неї все добре. Вона досі викладає», — відповів президент.
Байден забезпечив надання Україні 113 мільярдів доларів військової та іншої допомоги, однак Зеленському цього було замало і в їхніх телефонних розмовах він наполягав на дедалі більших і швидших поставках.
Знадобилися місяці, щоб краще зрозуміти один одного і згладити важкі кути.
Зрештою, це взаємини з необхідності, але не рівних, відносини взаємних інтересів, але розрізнених пріоритетів. Якщо Зеленський — це сучасний Вінстон Черчілль, як часто кажуть шанувальники, то Байдену, вочевидь, випала роль Франкліна Рузвельта перед Перл-Харбором — зібрати «арсенал демократії» та озброїти європейських союзників так, щоб Сполучені Штати безпосередньо не вступили у війну.
Хоча Байден поділяє мету Зеленського щодо вигнання російських загарбників, він переймається тим, щоб не спровокувати президента Путіна на ескалацію війни за межі кордонів України, або на ядерний конфлікт. Небажання Байдена надати найсучаснішу зброю дратує Зеленського, втім український очільник навчився повільно долати опір, щоб зрештою отримати багато з того, чого прагне.
«Обидва дійсно є рішучими та сильними лідерами. Коли їхні інтереси збігаються — це найкращі стосунки. Якщо є непорозуміння або різні точки зору — спливають емоції. Я класифікую це як складні стосунки, але не в поганому сенсі. Хоча це і нелегко», — говорить Ігор Новіков, колишній радник Зеленського з питань США.
Напруга притаманна також їхнім посадам і обов'язкам.
«Тут просто йдеться про базову структурну річ, яка не має нічого спільного з особистостями Байдена чи Зеленського», — додає Майкл Макфол, посол США в Росії часів президента Барака Обами, який регулярно спілкується з українськими лідерами.
«Зеленський намагається врятувати свою країну. Немає нічого гіршого, ніж отримувати звіти в кінці дня про те, скільки людей загинуло. Тож не варто дивуватись, що він постійно хоче більшого. Він вірить, і я думаю, що він правий, що ця війна закінчиться з цією допомогою», – сказав Макфол.
Що стосується американського президента, то на думку Макфола, Байден справедливо вважає, що він мобілізував світ і Америку. Пентагон зробив більше, ніж будь-коли раніше, і він засмучений тим, що отримує за це замало похвали.
З огляду на військовий союз, Байден і Зеленський — дивна історична пара: 80-річний кар’єрний політик, який став опорою політичного істеблішменту своєї країни, і 45-річний сатирик, який колись грав президента в кіно, але ніколи не обіймав державних посад до того, як був обраний керувати своєю нацією.
Байден досяг повноліття в часи холодної війни і вперше був приведений до присяги в Сенаті за п’ять років до народження Зеленського. Зеленському було 13 років, коли його країна вийшла з уламків Радянського Союзу, як незалежна держава.
Їхні стосунки були обтяжені ще до того, як вони зустрілися. Невдовзі після обрання Зеленського у 2019 році, президент Дональд Трамп тиснув на нього, щоб він розпочав розслідування щодо сина Байдена. Зрештою, ця його вимога призвела до спроби імпічменту.
Після цього досвіду новачок в політиці Зеленський дув на холодну воду, припускаючи, що візантійське маневрування є нормою для американської політики, і насторожено сприйняв перемогу Байдена, не розуміючи, до чого це може призвести.
У Києві не залишилося непоміченим те, що Байден телефонував Путіну в січні 2021 року, лише через шість днів після вступу на посаду, тоді як Зеленському американський президент зателефонував лише у квітні.
Байден навіть не призначав посла в Україні, зробивши це лише за рік, через два місяці після російського вторгнення. Влітку 2021 року, коли Байден зустрічався з Путіним у Женеві, українці критикували американських чиновників за те, що вони не запровадили санкції проти Німеччини через спільний з Росією проєкт газопроводу «Північний потік-2».
Взимку, коли російські війська зібралися на українському кордоні, а американська розвідка дійшла висновку, що Путін планує почати вторгнення, Зеленський скептично поставився до публічних попереджень Байдена.
Коли український лідер вирішив відвідати Мюнхенську конференцію з безпеки в лютому 2022 року, команда Байдена радила йому не залишати свою країну через ризик нападу. Однак він таки поїхав, згуртувавши міжнародну підтримку та повернувшись до вторгнення.
Представники адміністрації Байдена також приватно тиснули на Зеленського, щоб той розробив план щодо свого наступника на випадок, якщо з ним щось трапиться, оскільки українська Конституція передбачає в якості заміщення посади президента лише спікера парламенту і більше нікого на лаві запасних.
У ніч вторгнення Байден і Зеленський розмовляли телефоном. Це був жахливий момент для українського президента, який під час нападу перебував у столиці. Під час візиту в Україну цього тижня Байден переповів їхню розмову.
«Ви сказали мені, що я можу почути вибухи на задньому плані», – пригадав пан Байден. — «Я ніколи цього не забуду. І світ змінився. Я це добре пам’ятаю, тому що я запитав вас: пане президенте, що я можу для вас зробити? Чим я можу допомогти? І я не знаю, чи пам’ятаєте ви, що відповіли, але ви сказали: «Зберіть світових лідерів. Попросіть їх підтримати Україну. І ви сказали, що не знаєте, коли ми знову зможемо поговорити».
Менш ніж через тиждень після вторгнення, Байден сказав журналістам не для ефіру, що не бачить жодних варіантів змусити Путіна зупинитися. Він сказав, що певен у тому, що Росія зможе перемогти Україну, захопивши великі міста, і очікує, що багато людей загине. На питання, чи Україна може перемогти росіян, він відповів, що «цього не станеться». Він визнав, що окупація та контроль над країною є більш складним викликом, але вважав, що єдиним планом Путіна було повалення Зеленського та створення маріонеткового уряду.
Припущення, що Москва швидко переможе у війні, вплинуло на стратегічне рішення Байдена щодо збройної підтримки, яке дратувало Зеленського. Американські чиновники побоювалися надсилати в Україну складну зброю, яка могла б потрапити до рук Росії, подібно до ситуації в Афганістані, звідки Байден вивів війська роком раніше. Тому вони були стримані у наданні військової допомоги.
Однак у розмовах, Байденом, які вже стали регулярними, Зеленський невпинно наполягав на більшому, часто забуваючи подякувати за вже надану американцями допомогу, натомість виставляючи нові й нові списки того, що вони ще не надали.
Одного разу минулого літа Байден дуже розлютився, коли подзвонив Зеленському, щоб повідомити про щойно схвалену ним допомогу Україні в розмірі 1 мільярда доларів, натомість український лідер негайно перелічив, що ще йому потрібно.
«Зеленський швидко зрозумів, що не конкретизувати потреби було помилкою. Він усвідомив, що що найкращий спосіб змусити систему працювати — це надати список. І Байдену це не сподобалося», — розповідає Макфол.
Підхід Зеленського, втім, базувався на житті в столиці під регулярними бомбардуваннями.
«На думку Зеленського, поставки зброї є цінними, але вкрай повільними. Адже за це зволікання ми розплачуємося українською кров’ю», — говорить Новіков.
Представники адміністрації Байдена оцінили напругу і обставини, за яких діє Зеленський.
«Якби я був на вашому місці, я б робив те саме», — сказав Байден Зеленському, за словами високопоставленого чиновника.
Він також додав, що в перші тижні війни, Зеленський завершував розмови з Байденом, словами: «Це може бути востаннє, коли я вас чую».
Втім офіційні особи Байдена приватно звернулися до команди Зеленського з проханням змінити підхід до телефонних розмов. Ситуація покращилася, коли навесні минулого року до Києва прибула нова американська посол Бріджит Брінк. І Байден частіше став поступатися Зеленському, зрештою погодившись надати керовані ракетні установки HIMARS, протиракетну батарею Patriot і танки M1 Abrams, від чого спершу відмовлявся.
За останні місяці стосунки зміцнилися. Яскравий візит Зеленського до Вашингтона перед Різдвом, схоже, справив враження на Байдена та його радника з національної безпеки Джейка Саллівана, який називає себе інтендантом війни в Україні та тісно співпрацює з Андрієм Єрмаком, головним радником Зеленського.
І візит Байдена у відповідь підкреслив злагоду у відносинах, а Зеленський, в свою чергу, щиро подякував йому за допомогу, яка «запам’ятається вічно», водночас м’якше наполягаючи на додатковій зброї.
«Спочатку це були досить непрості стосунки, і певна хиткість все ще залишається, але вже значно менша. Адміністрація досі скаржиться на невдячність українців, відмовляючись критично поглянути на власну політику», — розповів Джон Гербст, колишній посол США в Україні, який хвалить Байдена за допомогу, однак стверджує, що вона є надто повільною.
Гербст додав, що візит Байдена певною мірою є наслідком довгого шляху зміцнення партнерства з Зеленським.
«Я знаю, що українцям сподобався цей візит. Те, що він був на вулицях Києва, спричинило справжній резонанс і продемонструвало підтримку, яку вони хотіли бачити. Але у Зеленського все ще запитують: то як щодо зброї?», – підсумував він.