На початку 2024 року, коли знову відкрили Єдиний державний реєстр декларацій, виявилося, що задекларовані народними депутатами доходи подекуди є вдвічі меншими, ніж у топчиновників Апарату ВРУ. Зрештою в медійному просторі почало ширитися невдоволення частини суспільства й народних депутатів такою ситуацією — її вважають несправедливою. Чи є цей розподіл справедливим? Звідки виникло таке співвідношення зарплат? Спробуймо розібратися послідовно.
Як формується зарплата народних депутатів і працівників Апарату ВРУ?
У зарплат депутатів і працівників Апарату є одна спільна риса: вони складаються з окладу та надбавок. Але на цьому подібність закінчується, адже зарплати державних службовців (працівників Апарату) й народних депутатів формуються по-різному. Порівнювати доцільніше саме оклади, оскільки надбавки часто є індивідуальними (наприклад, за вислугу років).
Оклад працівників Апарату визначає Кабмін своєю постановою, де розписано рівні державних органів, категорії й типи посад усіх держслужбовців. Апарат є державним органом найвищого рівня і має найвищий рівень окладів у державному секторі. А топчиновники Апарату, що досить логічно, отримують майже уп’ятеро більші оклади (до 40 100 грн на місяць), ніж рядові працівники (від 8700 грн на місяць). Тобто топчиновники Апарату отримують великі оклади як керівництво, й ці оклади вищі за зарплати топчиновників інших державних органів через те, що вони працюють у державному органі найвищого рівня.
Зарплати народних депутатів України встановлює не Кабмін. Згідно з законом, зарплати депутатів Верховної Ради встановлює сама Верховна Рада, ухвалюючи відповідну постанову. Наприклад, зарплата рядового нардепа — це 10 прожиткових мінімумів (тобто 2022 року — 24 810 грн на місяць), а голови ВРУ — 12 прожиткових мінімумів (2022 року — 29 772 грн на місяць). Різниця між окладами рядового парламентаря та голови ВРУ — лише 20%.
Важливо: Ми надаємо дані за 2022 рік, оскільки саме цей рік використовувався під час порівняння рівня зарплат народних депутатів і державних службовців, унаслідок чого виникло невдоволення таким співвідношенням у інших матеріалах. 2023 та 2024 року рівень заробітної плати депутатів перевищив рівень 2022 року. Так, для 2023 року оклад нардепа становив 26 840 грн, а для 2024 року він становитиме 30 280 грн.
Однак окрім зарплати, народні депутати отримують іще декілька видів компенсацій: наприклад, за проїзд (приблизно 90 тис. грн за 2022 рік на одного депутата) або за оренду житла (2022 року в середньому 100 депутатів користувалися компенсацією, розмір якої становив приблизно 290 тис. грн на одного депутата за рік). Звісно, їх отримують не всі депутати. Наприклад, на компенсацію за оренду житла можуть претендувати лише парламентарі, які проживають не в Києві.
Чи є справедливим співвідношення заробітних плат народних депутатів і працівників Апарату?
Ситуація, коли незалежні та професійні державні службовці отримують більші зарплати порівняно з політиками, не є унікальною для України. Зокрема в ЄС зацікавлені у залученні на державну службу професіоналів, тому забезпечують своїх незалежних і професійних службовців високою заробітною платою. Порівняння зарплат топслужбовців у ЄС і депутатів Європарламенту, або ж найбільш високооплачуваних парламентарів у країнах-членах ЄС (Італія та Німеччина), показує, що службовці отримують удвічі більше за членів парламенту. Якщо ж порівнювати зарплати топслужбовців із поширенішим рівнем зарплати членів національних парламентів країн ЄС (2–3 тис. євро), то різниця буде десятикратною.
І європейський досвід, і здоровий глузд свідчать, що логіка формування заробітної плати як державних службовців (зокрема й працівників Апарату Верховної Ради), так і народних депутатів має виходити не з їх математичного зіставлення. Основою цієї логіки має бути забезпечення гідного рівня зарплати, що є пропорційним рівню відповідальності й дасть змогу залучати професійних і талановитих людей до управління державою, а не стимулюватиме корупційні практики.
Оцінка стану державного управління Програми SIGMA, проведена 2023 року, показує, що зарплати державних службовців не є конкурентоспроможними порівняно з приватним сектором, а плинність кадрів під час війни зросла до критичного рівня. Звісно, на їх тлі зарплати народних депутатів також не виглядають конкурентоспроможними. І, безперечно, це є проблемою. Але для народних депутатів є рішення.
Хто і як може змінити рівень оплати праці для нардепів?
Парадокс ситуації в тому, що народні депутати, на відміну від державних службовців, можуть підвищити собі заробітну плату — треба просто змінити відповідну постанову. Цей крок не потребує ні погодження Кабміну, ні підпису президента України. Це справа виключно Верховної Ради України. Ба більше, це також означає, що інші органи не мають повноважень підвищувати зарплату народним депутатам України. Ні президент, ні Кабмін, ні облрада, ні громадська рада, ні гаражний кооператив не мають повноважень підвищити зарплату народним депутатам України. Несправедливе, на депутатську думку, становище можуть виправити лише самі депутати. І вже це є справжньою проблемою.
Народні депутати України не можуть між собою домовитися про потенційно непопулярні рішення. В умовах популістичного дискурсу ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність. А щоб пояснити виборцю складні й непопулярні рішення, треба мати достатньо суб’єктності й проявляти небуденні для української політики лідерство та відповідальність. І це стосується багатьох важливих для державного управління рішень.
Ба більше, небажання ухвалювати ці рішення фактично ставить парламент у залежність від інших гілок влади. Народні депутати не спромоглися створити окрему парламентську службу, тому зарплату працівникам Апарату ВРУ встановлює уряд. А відносно невисока зарплата самих народних депутатів створює умови для того, щоб позапарламентські групи інтересів конвертували (від слова «конверт») свою неформальну підтримку нардепів у вплив на ухвалення парламентських рішень.
Завершуючи, не можна не помітити найцікавішої деталі. Правила формування заробітної плати (а відповідно і їх співвідношення) працівників Апарату й народних депутатів не зазнавали кардинальних змін протягом останнього часу. Якщо порівняти декларації працівників Апарату, які обіймають керівні посади, й народних депутатів, то приблизно таке саме співвідношення зарплат було і 2019-го, і 2020-го, і 2021-го, і 2022-го та 2023 року. Однак проблема чомусь актуалізувалася у суспільному просторі на початку 2024-го. І публічне невдоволення депутатів стосовно цього так само було виявлено лише на початку 2024 року. То, може, час узяти на себе відповідальність і спробувати реально вирішити проблему — як не для себе, то принаймні для наступного скликання?