В політичному сенсі дійти до глухого кута "Мінська-2" означає зовсім не впертися в стіну - це означає побачити, що за нею теж є простір для рішень. Але щоб йти до нових можливостей політичного врегулювання, потрібно все ж "пройти цей шлях до кінця".
Таку думку висловив у своїй статті для ZN.UA Володимир Горбулін, радник президента, директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік НАНУ, доктор технічних наук, професор.
На його думку, трансформації угод, зміна підходу до їх суті і логіки не відбудеться до тих пір, поки всі можливості діалогу не будуть вичерпані.
"Президент України запропонував один з напрямів - Дорожню карту з чіткими й зрозумілими термінами та відповідальними за її виконання. Чи буде ця ініціатива успішною? Раціонально вона логічна й здійсненна. Але чи буде вона успішною з нашими нинішніми партнерами за мінським столом? Та в кожному разі йти цим шляхом потрібно", - вважає Горбулін.
"Безперечно, нам потрібні заготовки на випадок згоди сторін переглянути (швидше - уточнити) "Мінськ-2" і вийти на новий формат домовленостей. Необов'язково це виглядатиме радикально, але підготуватися до такого розвитку подій мусимо. Насамперед - переосмисливши Мінські угоди і зрозумівши, в якій формі вони для нас стануть прийнятними. У нинішній їхній редакції вони, по-перше, явно (особливо в пунктах 4, 9 і 11) призводять до порушення територіальної цілісності та суверенітету України, що суперечить не тільки національним інтересам України, а й Декларації глав держав "нормандської четвірки" від 12 лютого 2015 року. І, по-друге, про що вже неодноразово казала українська сторона, проведення виборів до відновлення контролю над кордоном є безглуздим", - йдеться в статті.
Горбулін зазначає, що навіть не виходячи з логіки "Мінська-2", частина його положень може бути модернізована, щоб документ став реальнішим в частині його фактичного, а не теоретичного виконання.
"Наприклад, нам слід прямо зафіксувати в оновленій угоді порядок проведення виборів і встановлення контролю над кордоном (спочатку контроль - потім вибори). Також для практичної реалізації пунктів про порядок місцевого самоврядування сторони мають не вимагати від України переписати свою Конституцію, а обговорювати суть Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО". Те саме щодо амністії: абсурдні спроби "керівників" "ДНР"-"ЛНР" (а де-факто - Росії) витребувати повну амністію - є безглуздими, бо суперечать усій міжнародній практиці. І, звичайно, слід розглядати можливість розширити кількість учасників переговорів за рахунок США, ЄС, країн - підписантів Будапештського меморандуму. Утім, шанси на таке розширення досить примарні: зараз ні Росія, ні Берлін із Парижем цього явно не хочуть. Але як поведуться ці країни після виборів - питання неоднозначне", - наголошує академік.
Нагадаємо, як повідомив за підсумками зустрічі в Берліні президент України Петро Порошенко, до кінця листопада глави міністерств закордонних справ затвердять основу проекту дорожньої карти щодо імплементації мінських угод.
Зустріч в "Нормандському форматі" відбулася у ніч з 19 на 20 жовтня. Порошенко, Меркель і Олланд провели тристоронні консультації перед самітом "Нормандської четвірки". Лідери скоординували свої позиції перед зустріччю з російським президентом Володимиром Путіним.
Як пише Сергій Рахманін у своєму матеріалі для DT.UA навіть якщо Росія погодитися допустити спостерігачів ОБСЄ на кордоні, у них не буде реальних механізмів її контролю, що ставить під питання можливість реального забезпечення безпеки в ОРДЛО.
"Росія висловила готовність забезпечити доступ ОБСЄ до кордону. ОБСЄ підтвердила готовність моніторити кордон. Кремль може пустити спостерігачів на кордон. Вони отримають теоретичну можливість стежити за ним. Ні про який контроль поки навіть мова не велася", – зазначає автор, додавши, що питання про вибори в ОРДЛО з'явився на порядку денному у вкрай несприятливий для України час.
"З одного боку, Порошенко не міг не поступитися натиску Меркель, з іншого - зараз йому важко буде зайти з цим Раду. Він буде як і раніше "петляти". Питання тільки в тому, чому він із завидною постійністю обмежує собі простір для "петляння", – резюмує автор.
Детальніше про перспективи мінського процесу читайте у статті Володимира Горбуліна "Точка біфуркації" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".