Рішення про продовження економічних санкцій щодо Криму буде ухвалено без обговорення на раді ЄС з економічних та фінансових питань (Екофін) в Люксембурзі в п'ятницю, 18 червня.
Це випливає з матеріалів до засідання Екофін, в яких питання про внесення змін до рішення Ради ЄС "про обмежувальні заходи у відповідь на незаконне приєднання Криму і Севастополя" до Росії внесено до розділу "А", пункти якого міністри, які беруть участь у засіданнях, приймають без обговорення.
Це питання було узгоджено 17 червня на засіданні Комітету постійних представників країн ЄС. З цього приводу дипломатичне джерело в інститутах ЄС повідомив агентству "Інтерфакс" в середу після прийняття рішення Комітету, що вона буде схвалена в рутинному порядку до кінця тижня, і його не виносять на засідання Ради ЄС із закордонних справ 22 червня.
"Політичне рішення про продовження заходів ЄС щодо Криму на рік вже є. Воно не вимагає дебатів, а повістка ради в понеділок і так перевантажена", - сказав співрозмовник агентства.
При цьому і в Європі, і в США не раз визнавали, що санкції проти Росії не змусили Путіна змінити політичний курс.
Про причини, чому санкції не діють на Путіна, писало видання Newsweek. Низька ефективність санкцій, на думку автора, пояснюється прорахунками західних країн. Політично ізольована чи ні, Росія все одно залишається учасником світової фінансової системи. Адресні санкції змусили багатіїв з "чорного списку" перевести свої капітали в офшори, такі як Кіпр або Віргінські острови. Таким чином, їм вдається обійти дію санкцій, зберегти свої активи і продовжити роботу на міжнародних ринках.
У свою чергу, Валентина Самар у статті "Порошенко, введи!" Дзеркало Тижня. Україна" зазначає, що санкції по Криму не давали серйозного впливу багато в чому через дії української влади. Так, санкції стосувалися блокади окупованого півострова: заборону на торгівлю товарами в дві сотні найменувань, на надання технологій в ряді сфер - транспортної, телекомунікаційної та енергетичної, пошуку, розвідки та видобування нафти, газу та мінеральних ресурсів, заборону на інвестиції, відкриття нових підприємств і купівлю нерухомості, роботу європейського турбізнесу, захід кораблів у порти Криму і т. д.
Однак при цьому, зазначає автор, українська влада не тільки не наважувалася на введення серйозних санкцій, але й не намагалася синхронізувати з Заходом дії з торговельно-фінансового примусу Росії до припинення агресії і відновлення територіальної цілісності України.