Поєднання статусу олігарха зі статусом президента має концептуальну ваду - воно не стимулює очільника держави творити демократичну й успішну країну. Навпаки, такий президент кровно зацікавлений будувати державу "під себе", щоб мати можливість використовувати її у своїх приватних інтересах. За таких умов справжнє демократичне реформування будь-якої країни неможливе за визначенням (хоч скільки б положень про європейський курс розвитку записували б у Конституцію).
Про це у своїй статті для DT.UA пише Віктор Трепак, екс-перший заступник голови СБУ. На його думку, концентрація державної влади в такої особи загрожує країні рухом у геть протилежному напрямку - до авторитаризму, диктатури, масового порушення прав людини.
"Можливість зосередити велику владу і великий капітал в одних руках слід визнати найбільшою проблемою сучасного державотворення в Україні. Ситуацію ускладнює слабкість демократичних інститутів, недієвість суспільного контролю діяльності органів державної влади та їхніх посадових осіб, політизованість правоохоронних органів і підпорядкування більшості з них очільникові держави, залежність від нього законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, - зазначає експерт. - За таких обставин у державі, де правовий нігілізм досяг апогею, єдиною гарантією того, що діяльність президента спрямовуватиметься не в приватних, а державних та суспільних інтересах, є його особисті чесноти - моральність, доброчесність, справедливість, справжній патріотизм. Але чи реально було людині з такими чеснотами стати в Україні олігархом?"
Детальніше про боротьбу з олігархічною системою читайте у статті Віктора Трепака "Україна - заручник олігархів" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".