Повне впровадження Угоди про Спільний авіаційний простір між ЄС та Україною цілком може тривати іще 10-15 років, впевнений Павло Кравчук з аналітичного центру “Європа без бар’єрів".
Однак, як зазначає автор, деякі зміни запрацюють і будуть відчутні як для галузі, так і для пересічних мандрівників майже відразу після підписання.
Одна з перших і найголовніших змін — Угода вже на першому етапі передбачає надання європейським і українським перевізникам необмежених прав на польоти між країнами ЄС і Україною.
“Це означає, що про відкриття нових рейсів зможуть домовлятися між собою аеропорти та перевізники з мінімальним втручанням центральної влади”, - пише у статті Кравчук.
З деякими країнами ЄС цей принцип уже діє на двосторонньому рівні, наприклад із Польщею, Румунією, Іспанією, Литвою.
“Сполучення з іншими країнами – як-от Францією, Чехією чи Швецією, досі регулюється інакше - типовими двосторонніми угодами з певними обмеженнями: за переліком маршрутів або міст, за кількістю рейсів, кількістю перевізників тощо. Регулятори обох сторін довго і складно домовляються буквально про кожен додатковий рейс на тиждень, додаткового перевізника чи ще один аеропорт для двостороннього сполучення”, - додав експерт.
Зняття обмежень має почати діяти майже зразу після підписання Угоди.
“Таким чином, можна сподіватися, що вже влітку 2022 року завдяки «відкритому небу» стане більше напрямків та польотів з України і знизяться ціни”, - підкреслює Кравчук.
Якщо останньої хвилини ніщо не завадить, то восени, під час саміту Україна—ЄС, Київ та Брюссель підпишуть угоду про «відкрите небо». До цієї події наша країна йде вже 15 років. Та чому так довго не можуть підписати цю багатостраждальну Угоду про Спільний авіаційний простір? Що означатиме для України і для нас усіх підписання Угоди, і які вигоди, чи раптом — незручності, воно може принести? Про це читайте в статті Павла Кравчука «На порозі «відкритого неба» між Україною та ЄС».