Політична система в Україні замість виконання своїх функцій породжує хаос, створює умови для браку демократичних процедур, сприяє зміцненню кланово-олігархічного і неофеодального характеру українського суспільства, підвищує зовнішню залежність нашої держави, пише у своїй статті для ZN.UA Ігор Петренко. За його словами, особливо гостро відчувається брак стратегічного мислення і відсутність розуміння місця України на світовій арені хоча б через 5-10 років.
Однією з фундаментальних функцій політсистеми є визначення цілей, пріоритетів, завдань, напрямів, шляхів розвитку суспільства і держави, які закріплюються в довгостроковій стратегії(ях) національного розвитку і кристалізуються в чіткому політичному курсі. В Україні прийняті такі стратегії, але найчастіше у них лише декларативний характер. Водночас політичне ерівництво здійснюється в ручному режимі, а бачення держави, як правило, обмежується короткими часовими рамками. Таким чином, ця функція політсистемою України фактично не реалізується, зазначає автор.
Друга функція – це мобілізація суспільства, концентрація його соціального капіталу на реалізацію прийнятої стратегії або програм. Проте, якщо більшість стратегій є декларативними і відірваними від реальної політичної практики, то й організація діяльності суспільства щодо виконання встановлених завдань відбувається в такому ж дусі. При цьому в Україні практично відсутній діалог влади з населенням та зацікавленими сторонами.
Також важливим є оптимальний розподіл і перерозподіл матеріальних і нематеріальних ресурсів країни серед всіх членів суспільства. Однак в Україні, за часту, влада і сформований навколо неї клас розпоряджаються національними багатствами на свою користь.
Крім того політсистема держави повинна узгоджувати та впорядковувати як інтереси та потреби соціальних верств населення, так і інтереси держави та громадських груп. Однак, практично за 30 років незалежності, адекватний діалог влади та суспільства в Україні так і не відбувся. Адже громадські обговорення та слухання зазвичай проходять для легітимізації вже прийнятого рішення і проводяться частіше за все "для галочки". Водночас процес прийняття чутливих для бізнесу рішень більше схожий на аукціон, головна вигода від якого йде в кишені "тимчасових власників державних акцій".
Також функцією політсистеми є формування прийнятного громадського порядку, вироблення еталонних стереотипів розумної поведінки. Однак в Україні дуже часто влада сама грубо порушує та ігнорує будь-які норми та закони.
За словами автора, нова влада в Україні запустила процес конституційних змін, активне обговорення реформи парламенту, і новий підхід до взаємодії в системі координат центр-регіон. Проте на даний момент, це більше схоже на точкові зміни без побудови нової логіки політичної системи.
Детальніше про те, що необхідно для переформатування української традиційно кулуарної політики в публічну європейського типу читайте в статті Ігоря Петренка "Нові правила політичної гри: вже пізно чи ще є шанс? для ZN.UA.