Колишній прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, який має проросійські погляди, намагається повернутись на велику сцену словацької політики, але в нього це навряд чи вийде, пише Politico.
Фіцо, лідер лівої популістської партії Direction-Social Democracy, відомої як Smer, напередодні виборів лідирує в опитуваннях з невеликим відривом від ліберальної партії Progressive Slovakia, набираючи близько 20%.
Позачергові вибори проводять після розпаду правоцентристського альянсу, який прийшов на зміну Smer в 2020 році.
Проросійські погляди Фіцо
59-річний Фіцо, колишній комуніст, який після падіння "залізної завіси" перейменував себе в соціал-демократа, останніми місяцями викликав тривогу в західних столицях, погрожуючи припинити військову підтримку України і перекрити їй шлях до НАТО. Він навіть повторює тези президента Росії Владіміра Путіна, звинувачуючи у війні з Кремлем "українських нацистів та фашистів".
Деякі офіційні особи в Брюсселі стурбовані тим, що Фіцо, схоже, прагне крові. Хоча його партія входить до групи "Соціалісти та демократи" в Європарламенті, союзники Фіцо залишили його на тлі галасу, який піднявся у 2018 році після вбивств журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його подруги Мартіни Кушнірової. На момент загибелі Куцяк займався розслідуванням корупції у партії Фіцо та соратників прем'єр-міністра.
На двох попередніх постах прем'єра – у 2006-2010 та 2012-2018 роках – Фіцо зарекомендував себе як прагматичний гравець на європейській та трансатлантичній арені, який не ставить під сумнів зобов'язання країни перед ЄС та НАТО. Однак його усунення від влади у 2018 році та повномасштабне вторгнення Росії до України, схоже, змусили його переглянути свої погляди.
Оновлена русофілія Фіцо знайшла відгук у країні, де багато виборців отримали радянське виховання і кіберсфера якої регулярно піддається російській пропаганді.
Згідно з дослідженням, опублікованим на початку цього року, більше половини населення країни вважають, що відповідальність за війну несе Захід. Підтримка членства в НАТО впала до 58%.
У вівторок віце-президент Єврокомісії Віра Йоурова назвала словацькі вибори "тестуванням" того, наскільки вразливими є європейські вибори для "зброї масового маніпулювання, в яку вкладаються мільйони євро". Брюссель настільки стурбований, що пригрозив оштрафувати компанії Alphabet, TikTok і Meta, якщо вони не вживатимуть додаткових заходів для боротьби з цією проблемою.
Колишній редактор журналу New Statesman Джон Кампфнер, який має словацьке коріння, попереджає в газеті Guardian: "Словаччина має набагато більше значення, ніж це усвідомлює Європа".
Не зовсім так.
Словаччина надто слабка, щоб ризикувати відносинами з ЄС
Якщо Словаччина, країна з населенням близько 5.5 млн осіб, має таке велике значення, то чому багато людей (включно з Сільвіо Берлусконі та Джорджем Бушем) плутали її зі Словенією? Те, що Європа помітила політичне повернення Фіцо, яке було очевидним уже кілька місяців тому, лише за кілька днів до виборів, є яскравим показником його значущості.
Реальність така, що Словаччина завжди була чимось на кшталт глушини, чи то в імперії Габсбургів, чи в якості другої скрипки в Чехословаччині під час холодної війни. Синдром маленької людини в країні завжди породжував недовіру до зовнішніх сил — австрійських, чеських, польських, угорських чи американських.
Можна навіть стверджувати, що використання цього невдоволення є визначальною характеристикою політики Фіцо.
Однак, враховуючи залежність країни від ЄС, це не матиме великого значення.
Економіка Словаччини, яку на початку 2000-х років називали "татранським тигром" завдяки її швидкому зростанню, сьогодні є чимось середнім. За показником ВВП на душу населення вона знаходиться у самому низу рейтингу країн єврозони разом із Латвією та Хорватією. Але за розміром бюджетного дефіциту, який, за прогнозами, цього року сягне майже 7% , вона посідає перше місце в рейтингу.
Фіцо обіцяє своїм виборцям економічний поворот та збільшення соціальних видатків. Домогтися цього неможливо без допомоги ЄС, включно з 6 млрд євро, які Брюссель виділив на відновлення економіки країни. Будь-який крок у бік від основного напряму в бюджетно-фінансовій сфері зустріне реакція інвесторів, що призведе до зростання вартості запозичень. Як член єврозони, країна не може звернутися за допомогою до центрального банку.
Молоді словаки навряд чи підтримають політику Фіцо
Багато спостерігачів відзначають близькість Фіцо з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном і передбачають, що він може піти таким же неліберальним шляхом.
Але на відміну від Орбана, чия партія Fidesz має абсолютну більшість голосів, Smer Фіцо пощастить, якщо він подолає 20-відсотковий бар'єр. Для створення коаліції йому доведеться залучити екстремістські проросійські партії та свого давнього ворога Петера Пеллегріні, який у 2018 році змінив Фіцо на посаді прем'єр-міністра, але потім відокремився та створив нову партію.
Таке поєднання говорить про те, що політика Словаччини, в якій за останні п'ять років змінилося п'ять прем'єр-міністрів, залишатиметься нестабільною. І останніми роками словаки дедалі більше дотримуються проєвропейських поглядів. Важко уявити, що ті самі люди, які в 2018 році вийшли на вулиці й відсторонили Фіцо від влади, просто стоятимуть і дивитимуться, як їхня країна слідує сумнівному прикладу Угорщини.
Допомога Україні
Європейських лідерів найбільше турбує обіцянка Фіцо у разі обрання "не надсилати жодного патрона" в Україну. Втім, якщо врахувати, що Братислава вже поставила все, що могли виділити її військові, це не є особливою загрозою. Словаччина посідає 19-те місце за обсягом допомоги Україні, на одну сходинку відстаючи від нейтральної Австрії.
Якщо Фіцо відмовиться пропускати через словацьку територію зброю, призначену для України, це буде прикрою неприємністю з погляду логістики, але не більше. Крім того, це спричинить гнів Сполучених Штатів. Враховуючи, що його країна в питаннях безпеки покладається на Вашингтон, Фіцо слід поводитися обережно.
Разом з тим, конкуренти Фіцо, партія Progressive Slovakia, швидше за все, зроблять ривок і переможуть на цих виборах, а Фіцо відійде в тінь — принаймні до квітневих президентських виборів, і про словацьку політику знову всі забудуть.