Одразу кілька учасників Мінського процесу зізналися, що переговори в білоруській столиці, фактично, перетворилися на ширму, і усвідомлюють, що можливі прориви можуть забезпечити тільки перші особи держав.
Про це йдеться у статті першого заступника головного редактора DT.UA Сергія Рахманіна.
"Позиції української сторони останнім часом були ослаблені тимчасовою відсутністю (з об'єктивних причин) Леоніда Кучми, що, фактично, відігравав ключову роль у складному переговірному процесі. Однак навіть присутність Леоніда Даниловича навряд чи могла зрушити процес із, фактично, мертвої точки. Практично, всі ключові особи Мінського процесу (включно з Сайдіком і навіть Морелем, які донедавна обстоювали реалістичність проведення безпечних, хоча б відносно демократичних виборів в ОРДЛО) визнають, що на сьогодні проведення реальної виборчої кампанії в ОРДЛО неможливе. Хоча б тому, що неможливо забезпечити тривале, надійне виконання режиму припинення вогню", - йдеться у статті.
На думку Рахманіна, для того, щоб стрілянина на Донбасі припинилася, необхідно відвести не тільки важке озброєння і бронетехніку, а й усі підрозділи на значну відстань від лінії розмежування - а до цього жодна зі сторін не готова.
"Не тільки через страх втратити ініціативу, а й насамперед через цілком зрозумілу взаємну недовіру. Без тривалого перемир'я, без зникнення загрози застосування вогню провести навіть симулякр виборів (на який так розраховують у Вашингтоні й Берліні) неможливо. Одразу кілька учасників Мінського процесу зізналися, що переговори в білоруській столиці, фактично, перетворилися на ширму, і усвідомлюють, що можливі (хоча й малоймовірні) прориви можуть забезпечити тільки перші особи держав", - пише Рахманін.
Він наголошує, що спроби Мартіна Сайдіка знайти точки дотику не увінчалися успіхом. Під час останньої зустрічі в Мінську він провів окремі переговори з представниками України, Росії та ОРДЛО, спробувавши потім звести різні позиції в окремому документі. Однак цей документ лише зафіксував "глибоку, нездоланну різницю в підходах".
"Представники української сторони заявляли, що готові до компромісів лише за наявності аналогічних компромісів із боку інших дійових осіб процесу. Демонстрацією готовності могла б стати, наприклад, не тільки якомога швидша видача Надії Савченко, а й обговорюване раніше відсторонення від керівництва "республіками" одіозних Захарченка й Плотницького. Крім того, у Києві розраховували на надання Заходом реальної допомоги в організації виборів, яка включала б відчутні фінансову й силову складові", - йдеться у статті.
"При тому що фактична безпорадність "Мінського формату" очевидна для всіх дійових осіб, ставити на ньому хрест ніхто не поспішає. І тому, що іншої схеми ніхто поки що не придумав. І тому, що імітація процесу краща, ніж покірне визнання його безнадійності", - пише Рахманін.
Нагадаємо, за інформацією джерел DT.UA, якщо раніше перед Україною ставили умову прийняти виборчий закон в ОРДЛО до кінця березня і провести вибори на неконтрольованих територіях до кінця червня, то тепер українській владі запропоновано зробити це до кінця травня і до кінця серпня, відповідно.
Детальніше про мінський формат переговорів читайте у статті Сергія Рахманіна "Оборона "Мінська" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".