В окремих представників на Заході є свій інтерес і в припиненні вогню, і в проведенні парламентських виборів в Україні. Про це у статті "Війна і вибори. Яка перемога важливіша?" пише журналістка ZN.UA Інна Ведернікова.
Цю тезу підтвердив днями президент ПАРЄ Тіні Кокс, заявивши в інтерв’ю «Європейській правді», що «Україна повинна провести вільні та чесні вибори навіть в умовах воєнного стану». Попри заяву президента Володимира Зеленського про неможливість такого сценарію під час ВС. «Це не наше питання — вказувати, як це зробити, але, звісно, Україна повинна організувати вільні й чесні вибори. Тому що це ваше зобов'язання за статутом Ради Європи. І, звісно, ви це зробите», — підкреслив дипломат. І Кокс не самотній у своєму баченні.
"Річ не тільки у втомі країн проукраїнської коаліції від війни та в їхніх внутрішніх політичних процесах, - пише Ведернікова. - Як стверджують наші джерела, мотив згоди на вибори у строк, у розриві воєнного стану — а ЄС не заважатиме Банковій у разі прийняття такого рішення, — кардинально відрізняється від прихованого мотиву самої Банкової, що розглядала такий варіант. Якщо оточення президента хоче зацементувати владу Зеленського на найближчі п'ять років, то ЄС якраз навпаки: хоче цього не допустити. Бо нотки повзучого київського авторитаризму там давно вловили. За рік війни на Банковій встигли геть-чисто забути про розподіл влади і про те, що таке політична конкуренція. Яку не тільки оточення президента, а й більшість ЗМІ лояльно вважають під час війни недоречною".
Ба більше, навряд чи війна припускала повну атрофію м'язів уряду. Однак прагнення прем'єра підкорятися й не брати на себе відповідальності перевершило всі очікування, зазначає авторка.
"Міністри, формально призначені Радою, тепер звітують не перед парламентом, а перед главою ОПУ, роль народних депутатів скотилася до рівня статистів при голосуваннях. Офіс волюнтаристськи тасує колоду Кабміну. Призначення, повноваження, функції, відповідальність, законність прийняття рішень розкидаються в хаотичному порядку, виходячи з бачення конкретного чиновника ОПУ. Кістки системи держуправління гучно тріщать. Тактично на момент війни — десь у плюс (Мінцифри успішно зайнялося дронами, чого не потягнуло Міноборони, Мінвідновлення — снарядами, чого не потягнуло Мінстратегпром), стратегічно — в мінус. Із системи ніби вилучили чип з інституційною пам'яттю, і не факт, що після війни його захочуть шукати", - пише Ведернікова.
І хоч би як цинічно це звучало, саме перемир'я може розблокувати в країні запечатаний війною і марафоном «Єдині новини» політичний процес. Залізобетонний рейтинг Зеленського навряд чи встоїть на тлі неприйняття суспільством мирних переговорів і неможливості влади вести будь-яку публічну комунікацію щодо цього. Що, на думку деяких дипломатів Заходу, добре, адже це спосіб зберегти демократію в Україні. І під таке завдання — у разі перемоги цієї позиції — донори точно знайдуть два мільярди гривень, потрібних для оперативної організації виборчого процесу, зазначає авторка.
Шлях один — вибори, але при цьому дві прямо протилежні мети. Але заява Кокса лягає точно в жилу інтересів Зеленського. Чий варіант у результаті переможе, залежатиме від подій на фронті, а потім — від того, що відбуватиметься за переговорним столом.
Більше матеріалів Інни Ведернікової читайте за посиланням.