Конфіскація через санкції дає можливість швидко, протягом кількох місяців, стягувати активи російських олігархів на користь держави та вкладати отримані кошти в перемогу на війні, однак влада (уряд, офіс президента, СБУ, НБУ та інші) затягує з цим процесом із невідомих громадськості причин. Ймовірні причини такого явища пояснює заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербан у статті «Чому в офісі президента не поспішають із конфіскацією активів російських олігархів».
Авторка нагадує, що низка російських олігархів уже фігурує в розслідуваннях Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки, Служби безпеки України та поліції.
«Всі перелічені органи, як і прокуратура, наразі фактично перебувають під повним контролем офісу президента. Офіс бере безпосередню участь у створенні санкційних списків росіян для РНБО», – йдеться у статті.
Відповідь на питання «Чому ж ОП паралельно не стимулює накладення на цих осіб санкцій, що дадуть змогу швидко конфіскувати їхні активи, використовуючи наявні у правоохоронців матеріали справ?», за словами Щербан, може критися якраз у бажанні здійснювати контроль над активами в ручному і прихованому режимі та використовувати їх як засіб торгів із російськими олігархами.
«Такі торги можуть мати політико-економічний характер. У разі бажання домовитися із кимось із росіян арешт його активів можна зняти руками сумнозвісного Печерського суду і «ручного» прокурора Офісу генпрокурора. Куратор правоохоронців в ОП Олег Татаров може в ручному режимі з легкістю забезпечувати такі побажання. І, зрештою, відповідальність за провалену конфіскацію нестимуть нереформовані суди і прокуратура», – пояснюють у ЦПК.
Тим часом замість санкційного механізму українська влада досі віддає перевагу арештам у рамках кримінальних справ, які можуть тривати роками, і не факт, що в кінці вдасться здійснити вигідну для держави конфіскацію.