Історія суперечок між Центром і мерами про те, хто і наскільки глибоко може контролювати рішення, що приймаються радами громад, триває вже дуже довго. Поставити крапку в ньому може законопроєкт №4298 про внесення змін до закону «Про місцеві державні адміністрації».
З урахуванням позиції Асоціації міст України (АМУ), законопроєкт закріпив за головою РДА/префектом контроль актів нормативно-правового характеру, що стосуються нацбезпеки, оборони та суверенітету.
Що стосується індивідуальних (тут і рішення про землевідведення, і дозволу на будівництво), то префект до них не матиме відношення. Чому, ZN.UA попросило відповісти виконавчого директора Асоціації Олександра Слобожана.
«Тому що це загальноєвропейська практика. Акт індивідуальної дії виконуюється в момент його підписання. Будь-хто може оскаржити його в суді, а не лише якась окрема людина, нехай навіть префект. Адже хіба хтось скасовував ангажованість майбутнього префекта? Ба більше, йдеться про накладення контролюючих функцій - НСЗУ контролює, поліція контролює, префект контролюватиме.... Розведіть для початку ці поняття, щоб до мерів не приходили від імені Києва «обілечувати» кілька разів з одного й того самого приводу», - пояснює він в розмові з редакторкою відділу політики ZN.UA Інною Ведерніковою.
На думку Слобожана, справа зовсім не в тому, що мери посилилися, не хочуть контролю і тому шантажують владу. Як приклад він наводить пакт опозиційних мерів Варшави, Будапешта, Праги і Братислави: мери цих міст не належать до правлячої партії і постійно перебувають під контролюючим тиском влади.
«Рада Європи завжди б'є національні уряди по руках. Тому що не може бути надмірного контролю. Ба більше, добропорядними можуть бути лише суд і правоохоронна система. Це головні важелі, без включення яких будь-який префект і будь-яка реформа - блеф», - додає він.
Президенту Володимиру Зеленському час визначитися, чи продовжує він зміцнюватися в рамках коридорів Банкової (тоді - випадкові люди на ключових напрямках, боротьба за ресурси і контроль над призначенням «своїх» голів адміністрацій та інше), або будує реальні державні зміцнення, просуваючись вглиб країни (тоді ставка на компетенції і реальне продовження децентралізації). Що вибере президент? Читайте в статті Інни Ведернікової «Фактор випадковості» для читачів ZN.UA.