«Ні в яку банку я гроші не клав» — Чаус в суді розповів свою версію історії

Колишній суддя Микола Чаус дав вільні показання у Вищому антикорупційному суді, що слухає його справу про отримання 150 тисяч доларів хабара, в яких подав свою версію подій за останні шість років.

Як пише видання «Судовий репортер», про кримінальну справу щодо хабаря Чаус говорив не так багато, як про своє викрадення.

У ЗМІ прізвища Чауса вперше з’явилось у наприкінці грудня 2015-го, коли він почав розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу лідеру партії «Укроп» Геннадію Корбану, якого підозрювали у низці злочинів – прокуратура просила взяти Корбана під варту з обґрунтуваннями, що він перешкоджає слідству.

Розгляд клопотання з конфліктами і сутичками тривав три доби. Чаус стверджує, що за 40 хвилин до закінчення терміну розгляду клопотання по Корбану до нього прийшли в кабінет та показали відео, як він бере гроші буцімто у справі Корбана.

«Сказали, якщо Корбан вийде без наручників, то ти уйдеш в наручниках. Після цього я пішов… Від першої провокації вийшов із ситуації таким шляхом, що обрав йому запобіжний захід», - заявив Чаус у суді.

Водночас ще з 2015 року на розгляді в Чауса перебувала справа за обвинуваченням пенсіонерки Світлани Сасевич, яка  до того 20 років очолювала відділення анестезіології в Боярській районній лікарні, та буда підозрювана у справі про торгівлю димедролом. Чаус стверджує, що справу затягували кілька років, а після подій з Корбаном все кардинально змінилось.

Зокрема до нього приходила донька підозрюваної, та начебто стала обіцяти гроші за вирішення справи своєї матері. При цьому він зізнається, що зять Сасевич – Олександр Поліщук - був його давнім знайомим. Втім, приятельські стосунки, не спонукали Чауса взяти самовідвід у справі Сасевич.

Екс-суддя розповідає, що у 2008 році Поліщук просив у нього допомоги у одній справі, яку розглядав Дніпровський суд Києва, однак отримав відмову від Чауса. Поліщу скаржився,  що є проблема з бандитами, яким його колега-прокурор Артем пообіцяв допомогти і не зміг. За пару місяців Олександр повідомив Чаусу, що через цю справу його друга Артема Ситника вивезли в ліс, побили, забрали машину і вимагають гроші. Але Чаус сказав, що нічого зробити не може і нехай розбираються самі. НА цій підставі колишній суддя вважає, що екскерівник НАБУ Артем Ситник міг мати особистий мотив, бо він, Чаус, колись йому не допоміг.

Однак у 2015 році саме у Поліщука Чаус, за його версією, вирішив позичити гроші для будівництва будинку – 100-150 тисяч доларів у борг «під заставу квартири».

Суддя стверджує, що Поліщук постійно пов’язував гроші та справу тещі, тому спочатку він взяв гроші в іншого «друга». Щоправда згодом товариш затребував кошти назад, і Чаус «вимушено» взяв гроші в Поліщука.

«Я їх не оглядав і не перераховував. Була дана Поліщуку розписка, що я в нього беру 100 тисяч». Чаус стверджує, що одразу передав ці гроші своєму товаришу Миколі в підземному паркінгу ТРЦ «Квадрат» біля метро Чернігівська. У машині Чауса ще залишалось 20-30 тисяч доларів, позичені в інших людей на будівництво. «Ні в яку банку я їх, Ваша честь, не клав. Ніякі гроші на узбіччі дороги не закопував», — говорив Чаус у судовому засіданні.

Він висловив припущення, що банку з грошима в його машину могли підкинути, оскільки він полюбляв залишити машину незамкненою, і іноді, начебто, навіть заставав у ній людей.

«Було близько двох випадків, коли я ставив машину на тому місці… Після того, як я пішов у суд, прийшла людина, відкрила машину і сиділа в моїй машині. Що вона там робила?! Таких випадків було аж два. Крім цього, був ще випадок. Біля Центральної виборчої комісії, біля магазину «Спорттовари» я в машині залишив портфель з документами. Коли я вернувся, машина була закрита, але портфеля не було», — стверджує Чаус.

Наступного дня після обшуків Чаус, як він стверджує, під тиском керівництва суду написав заяву про відпустку, а  10 серпня 2016-го ввечері Чауса викрали.

Суддя багато разів переходив із рук в руки і жив у різних місцях, а згодом Чаус дізнався, що він у Республіці Молдова. Хоча його адвокати стверджували, що викрадення організували для «безпеки» однак  Чаус сумнівається у цих заявах та вказує, шо адвокат Смірнов в інтерв’ю проросійському виданню «Страна» у квітні 2021-го повідомив, що ідея захисту Чауса узгоджувалась із Корбаном.

І хоча навесні 2017-го НАБУ ініціювало екстрадицію Чауса, сам він не бажав повертатись та боровся за надання політичного притулку.

Чаус стверджує, що за цей час було декілька спроб його викрадення злочинними угрупуваннями з Придністров’я.

Після вдалої спроби та кількох місяців утримання його уже на території України невідомими людьми Чаус, за його словами, зміг утекти, кололи …. його вивезли на середину озера.

Каже, що так він потрапив до селища Чернівці у Вінницькій області, де попросив викликати працівників Вінницького обласного управління СБУ, яким добровільно здався.  Під охороною Чауса доставили в Київ.

Чаус наполягає, що з-під юрисдикції Молдови Україні його не передавали, а він сам був викрадений. Зокрема посилається на висновки парламентської слідчої комісії Республіки Молдова від 09.07.2021 року, де прямо написано, що останнє викрадення і переміщення Чауса через кордон здійснено співробітниками Головного управління розвідки Міноборони України. На це вказує і вирок суду Кишинева від 18 листопада 2021-го, яким громадянина Молдови Снєгірьова засуджено за співучасть у викраденні Чауса українськими спецслужбами.

Нагадаємо, у 2016 році суддю Дніпровського районного суду Києва Миколу Чауса затримали детективи НАБУ за підозрою в отриманні 150 тисяч доларів хабара. Частину грошей він сховав на своїй земельній ділянці, в скляній банці.

Перебуваючи під слідством, Чаус залишив межі України, а в березні 2017 року його затримали в Молдові.

3 квітня 2021 року в центрі Кишинева, незабаром публікації журналістського розслідування про причетність українських спецслужб до втечі Чауса з України, суддю викрали. Молдавське слідство встановило, що це зробили українські спецслужби.

За інформацією колишнього заступника генпрокурора Віктора Трепака, Чаус представляє інтерес для нинішньої влади як особа, що має компромат на п'ятого президента України Петра Порошенка і його соратників. Ще в 2019 році ДБР на підставі «публікацій у ЗМІ» зареєструвало кримінальне провадження про можливу причетність Порошенка до організації втечі Чауса з України.