Росія зробила своєю метою зміну Європи таким чином, аби вона прийняла нав'язувану Кремлем політичну реальність як взаємовигідну модель. Про це у своїй статті для DT.UA пише постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба.
Автор вказує, що дана реальність включає у себе згоду з анексією Криму і зняття найбільш чутливих для Росії економічних санкцій. До неї відносяться також тимчасова фіксація України як "сірої зони", що тимчасово повисла між Заходом і Сходом (з подальшим дрейфом на Схід), а також відмову від співпраці між Москвою та ЄС в галузі просування в Росії європейських цінностей і захисту прав людини.
"Коротко кажучи, оферта Росії Європі була така: от зона нашого впливу, ми маємо право робити тут усе, що хочемо, а ви зобов'язані приймати всі наші дії як даність", - йдеться в статті.
Автор вказує, що перше системне зусилля РФ з досягнення цієї мети було вкрай агресивним: Кремль почав руйнувати солідарність держав-членів ЄС, розхитувати ключові демократії, підтримувати крайні ліві і крайні правих політичних сили, а також будь-які рухи проти Євросоюзу.
До даних зусиль також слід додати кампанію з дезінформації і промацування протестних можливостей російських "співвітчизників" у країнах ЄС, а також спроби дискредитації і дестабілізації України.
До 2017 року, однак, стало зрозуміло, що дана комбінація не спрацювала.
На думку Кулеби, зараз у РФ немає іншого шляху, крім подальшої ескалації – створення нових викликів, аби "торгувати" ними.
"Є в Росії й свої переваги. Крім статусу у світовій політиці й купи вже створених нею проблем, це відсутність страху генерувати нові. Улюблена схема Москви - створити проблему, а потім ультимативно заявити партнерам, що розв'язувати її треба всім гуртом. Принадність цієї тактики в тому, що такі ситуації не є лінійними, а передбачають варіативність сценаріїв їх розвитку", - зазначає дипломат.
За його словами, "на вході" Москва може і сама не знати, у який саме сценарій втягнуться її партнери, але вона буде готова до кожного з них.
"У результаті, залежно від сценарію, Росія може програти, а може добути те, чого бажає, або частину бажаного; або, у разі неминучості негативного кінця сценарію, їй, як мінімум, мають допомогти зберегти обличчя (читай - отримати бодай якийсь бонус). В окремих випадках можна просто в останній момент шляхетно вийняти партнерів із зашморгу, в який до цього їх засунули", - підкреслюється в статті.
Автор констатує, що описана стратегія Росії, що поки не спрацювала у кількох країнах Євросоюзу, зараз застосовується нею в загальноєвропейських інституціях. Зокрема – в ОБСЄ і в Раді Європи.
Детальніше про цілі і засоби російської зовнішньої політики щодо Європи читайте в статті Дмитра Кулеби "Навіщо Росії Європа?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".