Віктор Орбан, який пробув на лідерській посаді в угорській політиці 36 років без перерви і служив прем'єр-міністром упродовж останніх 16 років, оголосив, що не займе свого місця в парламенті після нищівної поразки його партії Fidesz на виборах, які відбулися 12 квітня. Політик, який був головним європейським союзником російського диктатора Владіміра Путіна в ЄС і систематично блокував допомогу Україні, заявив про намір залишитися лідером своєї партії для проведення процесу "реформування", повідомляє Bloomberg.
Архітектор поразки
Розгром був абсолютним. Партія Fidesz, яка три десятиліття домінувала в угорській політиці, втратила дві третини своєї парламентської більшості. Новий прем'єр-міністр Петер Мадяр, колишній інсайдер з уряду Орбана, отримав 141 мандат зі 199 у парламенті. Fidesz залишилася всього з 52 місцями. Це крах для партії, яка здавалася нездоланною.
На тлі цього розгрому Орбан заявив: "Я не потрібен у парламенті зараз, але потрібен у реорганізації націоналістичного табору". І це звучить як заперечення реальності — виборці не просто відвернулися від партії, вони прямо відвернулися від Орбана і його політики.
Повна відсутність самокритики
Найприкметніше в позиції Орбана — повна відсутність самокритики за поразку. Політик, чия пиха і самовпевненість привели партію до розгрому, тепер претендує на те, щоб вести її оновлення. Це викликало уїдливу відповідь майбутнього прем'єра Петера Мадьяра, який написав у соціальних мережах одразу після заяви Орбана: "Дещо він усе ж таки може зробити — взяти відповідальність".
Ця коротка фраза підвела підсумок не тільки поразки Орбана, а й його головної політичної риси: нездатності визнати власну провину навіть після розгрому.
Не вперше. Може, останній?
Історія повторюється, але не щоразу однаково. Коли 2002 року уряд Орбана зазнав поразки, він пішов на політичний маневр: відмовився від лідерства в партії, щоб зібрати консервативну більшість під новим брендом. Вісім років потому він повернувся до влади.
Але цього разу масштаб поразки може зробити такий маневр неможливим. І вже з'явилися ознаки невдоволення всередині партії, яка відома була залізною дисципліною. Деякі переможені кандидати запропонували Орбану "більше сприяти реформуванню, відступивши вбік". Натяк зрозумілий: партія одужувала б швидше без нього.
Путінський союзник
Орбан був ключовим лідером ЄС, який продовжував підтримувати тісні зв'язки з Путіним. Він використовував своє місце в Європейській раді, щоб блокувати рішення на користь України. Його вето затримувало виділення фінансової допомоги, заважало узгодженню санкцій, послаблювало єдність ЄС у реагуванні на російську агресію.
З приходом до влади Петера Мадяра ця гра закінчується. Новий прем'єр уже сигналізує про необхідність "взяти відповідальність" — це натяк і на історичну відповідальність Угорщини перед Україною, і на необхідність переорієнтації європейської політики.
Далі — невизначеність
На з'їзді Fidesz у червні Орбан домагатиметься переобрання на посаду лідера партії. Але навіть якщо це станеться, його влада над реальними рішеннями обмежена. Гергелі Гуяш, міністр, який відповідав за роботу офісу прем'єра останніми роками, очолить значно ослаблену фракцію Fidesz у парламенті.
Угорщина, після 36 років домінування одного політика і його партії, вступає в нову еру. Питання тільки в тому, чи усвідомлює сам Орбан, що ця ера — це кінець його впливу на європейську політику.
Раніше повідомлялося, що новий угорський уряд, очолюваний Петером Мадяром, перегляне національний план, представлений чиновниками Віктора Орбана для отримання дешевого європейського фінансування для переозброєння.