Президент Франції Еммануель Макрон у п'ятницю, 23 серпня, проводить консультації з лідерами партій країни, щоб майже через сім тижнів після парламентських виборів нарешті призначити нового прем'єр-міністра, повідомляє Reuters.
Хто стане прем'єр-міністром і чи зможе він спонукати парламент підтримати будь-які реформи — все ще залишається відкритим питанням.
“Азартна гра” Макрона, який оголосив про дострокові парламентські вибори, обернулася проти нього: центристська коаліція президента втратила десятки місць, це призвело до того, що парламент опинився у “підвішеному стані”.
Уряд прем'єра Габріеля Атталя, який йде у відставку, тимчасово керував країною, зокрема, на час Олімпійських ігор. Але “політична пауза” закінчилася, і Макрон має призначити нового прем'єра після переговорів із лідерами партій, які продовжаться в понеділок, 26 серпня.
Макрон поки що ігнорував кандидатуру, узгоджену альянсом лівих сил Новий народний фронт. Лівоцентристський Новий народний фронт отримав перше місце на виборах, але, попри це, йому далеко до абсолютної більшості в парламенті.
Натомість президент Франції закликав лідерів укладати угоди поза партійними межами, щоб сформувати уряд, який матиме стійку більшість.
“Зіштовхнувшись із цим парламентом меншості (партій), політичним лідерам необхідно ладнати один з одним”, - сказав чиновник в офісі Макрона, додавши, що вибори “змушують всіх змінити курс і увійти в коаліційну логіку”.
Новий народний фронт хоче, щоб його кандидат Люсі Кастес стала прем'єр-міністром.
Лідер Французької комуністичної партії Фаб'єн Руссель, чия партія також входить до альянсу Новий народний фронт, заявив у п'ятницю, що непризначення Кастес спричинить серйозну кризу.
Але шанси Кастес отримати цю посаду невеликі. Джерело, близьке до Макрона, повідомило Reuters на початку цього місяця, що на думку президента, основа нового парламенту буде за центристами або правоцентристами.
Серед інших можливих кандидатів на посаду прем'єра — колишній прем'єр-соціаліст Бернар Казнев і консерватор Ксав'є Бертран. Французькі ЗМІ нещодавно згадували також соціаліста Каріма Буамарана, як ще одного можливого претендента.
Водночас, як зазначає Reuters, у Макрона є досвід вибору несподіваних кандидатур на посаду прем'єр-міністра.
Такий тип консультацій незвичний для французької політики, принаймні останніми роками, оскільки президент може призначити прем'єра з власного політичного табору, знаючи, що кандидат отримає підтримку парламенту.
Однак цього разу все інакше, оскільки після позачергових виборів у липні жоден з трьох основних політичних блоків країни не має абсолютної більшості в парламенті.
Детальніше про ситуацію у Франції й те, чого намагався досягнути Макрон, оголошуючи про позачергові вибори, розповідав Олег Шамшур у статті “Ласкаво просимо до казино Макрона”.