Президент Франції Еммануель Макрон дуже ризикує, називаючи себе світовим лідером, який може провести правильно переговори та укласти мирну угоду щодо українсько-російського конфлікту, з президентом Росії Владіміром Путіним. Про це повідомляє Politico.
Якщо йому це вдасться, він стане героєм, який запобіг нападу на Україну і повернув Європі статус великого дипломата, і все це якраз до президентських виборів у Франції у квітні. Підігріваючи очікування прориву, французькі ЗМІ останніми днями були повні порівнянь з колишнім президентом Ніколя Саркозі, який успішно виступив посередником у конфлікті між Росією та Грузією у 2008 році.
З іншого боку, француз, який намагається йти в ногу з Путіним, змушує багато країн у регіоні й за його межами вкрай нервувати. Макрон уже натякає, що західним країнам, можливо, доведеться піти на компроміс із Росією, а будь-який натяк на поступки Москві погано проявить себе в столицях країн НАТО, які вважають, що Путін відступить лише перед демонстрацією сили та збільшенням постачання зброї в Україну.
У газетному інтерв'ю перед від'їздом до Москви Макрон зайняв поступливу позицію щодо Путіна. Він сказав Journal du Dimanche, що для Росії «правомірно» порушувати власні питання безпеки, і наполягав на тому, що кінцевою метою Путіна було не завоювання України, а перекалібрування її відносин із НАТО та ЄС. Макрон сказав, що європейським країнам необхідно знайти «новий баланс», поважаючи при цьому інтереси Росії у сфері безпеки, хоча він не зовсім ясно дав зрозуміти, що це означає.
При цьому у Києві побоюються, що Макрона змусять здатися відповідно до Мінського протоколу 2015 року, який мав покласти край бойовим діям на сході України за дипломатичної участі Франції та Німеччини. Українці побоюються, що Путін отримає підтримку Заходу, оголосивши місцеві вибори та надавши якогось «особливого статусу» — фактично автономії — непідконтрольним уряду районам Донецька та Луганська. Тоді це може дати російським довіреним особам право вето на рішення, що приймаються у Києві.
Крім нюансів Мінських протоколів, Макрон вірить, що особисті переговори можуть вивести ситуацію із глухого кута.
"Макрон вважає, що прямий фізичний контакт може допомогти краще зрозуміти один одного, докопатися до суті речей ", - сказав П'єр Селлаль, колишній посол Франції в ЄС. «Але не факт, що він досягне своєї мети».
Макрон давно підіграє Путіну, але поки що це залицяння не принесло політичних дивідендів. Він постійно стверджував, що Росія — «глибоко» європейська країна і що він поділяє путінське бачення Європи, що тягнеться від Лісабона до Владивостока. Французький лідер також послідовно дотримувався думки, що Путін не намагається створити автономну наддержаву або розвернутися у бік Китаю, але Москва принципово хоче приєднатися до ЄС.
Проблема для Макрона в тому, що Путін змушує європейців гадати про його мотиви з цілого ряду напрямків, починаючи від обмеження постачання газу до Європи й до поширення дезінформації (яка, як повідомляється, вплинула навіть на передвиборчу кампанію Макрона у 2017 році). Один із факторів, який також турбуватиме Макрона, полягає в тому, що Путін більше ідеологічно пов'язаний з ультраправими суперниками Макрона на квітневих президентських виборах — Марін Ле Пен та Еріком Земмуром, які обоє хочуть вийти з НАТО. Російський лідер має причини не бажати, щоб Макрон перетворився на героя.
Проте Париж заперечує свою наївність щодо Росії й наполягає на тому, що повністю усвідомлює войовничість Москви.
На думку Франції, настав час, щоб ЄС взяв на себе ініціативу в переговорах щодо України, замість того, щоб ніяково спостерігати, як Росія та Сполучені Штати обговорюють конфлікт біля її порога.
Макрон також планує обговорити з Путіним «новий порядок європейської безпеки», який має дозволити ЄС «грати свою роль» у врегулюванні криз на континенті та вести переговори з Росією.
Нагадаємо, що президент Франції Еммануель Макрон перед дзвінком до президента України Володимира Зеленського поспілкувався з президентом Росії Владіміром Путіним.
Згідно з заявами російських ресурсів, беззмінний господар Кремля не відступив від традиції, що полюбилася, поскаржитися на Україну, цього разу звинувативши Київ у “провокаційних заявах, що йдуть всупереч з мінськими домовленостями”.