Моновлада за два з половиною роки не впоралася з узятими перед виборцями зобов'язаннями змінити країну. Більш того, тепер важливо не допустити згортання реформ, започаткованих після Революції Гідності під тиском міжнародних партнерів, пише політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Петро Бурковський.
«Ще в серпні, до «Кримської платформи» та розслідування Беллінгкету, до зірваних поставок кисню до ковідних лікарень та «тисячі за вакцинацію», ми поцікавилися у наших співвітчизників, що вони думають про реформи в країні», - пише він у статті ««Яких ще реформ» не бракує українцям?».
Отримані результати соціологи порівняли з даними грудня 2019 року, коли уряд Олексія Гончарука та парламентська монобільшість обіцяли зробити життя українців кращим.
«Треба визнати, що тоді громадяни здебільшого вірили новій владі, хоча навіть після перших п'яти місяців роботи почали з'являтися сумніви щодо її здатності до проведення реформ», - зазначає він.
За два роки загальна оцінка можливості команди Володимира Зеленського досягати успіхів у втіленні реформ різко впала. Сьогодні частка українців – абсолютних скептиків щодо успішності реформ (27%) – загалом уже більша, ніж у травні 2018 року (23%). Тим часом частка оптимістів, які так чи інакше вірять в успіх реформ, впала до 38%. Це значно менше, ніж у червні (70%) та грудні (51%) 2019-го.
«Ця «склянка» вже наполовину порожня. Чому це важливо? Тому що віра в успіх є важливим фактором мобілізації підтримки, внутрішньої готовності терпіти труднощі та навіть заплющувати очі на помилки або навіть порушення з боку влади. Чим менша віра в успіх, тим нижча довіра до будь-яких, навіть добре організованих та продуманих дій уряду», – пояснює аналітик.
Цю довіру неможливо породити або підтримувати віртуальними трюками, але легко зруйнувати демонстративним порушенням обіцянок та зобов'язань. Саме тому зрив прозорого обрання керівника САП – це удар по сприйняттю громадянами антикорупційної політики.
Зараз в успішність дій влади з реформування країни вірять майже стільки ж (38%), скільки вірили в успіх команди Петра Порошенка за рік до виборів (35%). Отже, перед президентською командою постає складний вибір між політикою реформ та політикою, спрямованою на електоральний успіх.
«На перший погляд, у Зеленського більший ресурс часу, щоб змінити ситуацію на краще. Однак, може виявитися, що запас народного терпіння не дозволяє проводити непопулярні реформи, тим більше на тлі російської загрози і в умовах непереборної епідемії ковіда», - зазначає Бурковський.
У грудні 2019-го майже 49% опитаних стверджували, що готові терпіти матеріальні труднощі, поки нова влада працює над реформами. Майже за два роки їх залишилося 37%. Натомість більшість (57%) вже не готова жертвувати добробутом заради змін, тому що не вірить у реформи (30%) або зазнає труднощів (27%).
«Тобто щоб поповнити ресурс народного терпіння, владі доведеться або показати результативність своїх реформаторських зусиль, або покращити добробут тих, хто зараз у скрутному становищі», - підсумовує аналітик.
Щоб поповнити ресурс народного терпіння, владі доведеться або нарешті показати результативність своїх реформаторських зусиль, або поліпшити добробут тих, хто нині у скрутному становищі. Роздача «тисячі за вакцинацію» ніби підказує, що на думці в уряду. А ось дослідження свідчать, що українці чекають від президента і його команди не дармового хліба і не дешевих видовищ. Подробиці у матеріалі Петра Бурковського ««Яких ще реформ» бракує українцям?» у ZN.UA.