На День Незалежності 3 в Києві поруч з українськими солдатами будуть також марширувати і польські. Не виключено, що доведеться їм йти строєм під ритми бандерівських пісень. Наразі не відомо, чи буде така музика звучати під час параду, чи може українська влада вчасно задумається.
"Пам'ять про польські жертви на Волині і Галичині каже нам рішуче протестувати, але інтереси держави наказують мовчати і будувати якомога ближчі відносини з Києвом, попри прославляння ОУН-УПА", - пише на сторінках Rzeczpospolita директор з питань стратегії Warsaw Enterprise Institute Анджей Талага.
Автор попонує винести питання УПА "за дужки" у сфері українсько-польських відносин, нагадуючи, що це досить поширена практика. Багато країн у світі відклали в бік ідеологію, історію і історичні кривди. Так роблять великі народи, щоб відділити емоції від стратегічних потреб. Менші народи ж часто безнадійно погрузають у політиці моральності, яка, без сумнівно, підвищує їхню самооцінку, але підриває їхні позиції, оскільки така політика контрпродуктивна.
Якби США "не винесли за дужки" жертви комуністичної ідеології і смерті тисяч американських солдатів від рук Китаю у часи Корейської війни, вони б не уклали б ніколи неформальний союз з Пекіном у 70-х роках, який дозволив стримати експансію СРСР у світі. Це б була не далека історія, а смертельна ворожнеча тут і зараз. Людство часто опиралося на такий підхід, хоча моралісти мають багато підстав засуджувати його.
"Без сумніву, ОУН і її збройна гілка - УПА - несуть відповідальність за геноцид, скоєний проти поляків. Не існує симетрії між діями АК і УПА, як того хотіла б українська сторона. Польські партизани дійсно вчинили огидні військові злочини, вбивали жінок і дітей, наприклад, у Сагрині. Але це не був спланований послідовний геноцид. Вина за вбивства лежить на окремих лідерах АК, а не на польській державі, оскільки вона не наказувала їм вчиняти ці вбивства. Така історична правда", - пише польський автор.
Однак, поряд з цією "історичною правдою" є ще й стратегічна. Україна, відштовхнута Польщею і Заходом, може стати сателітом Москви. А в довгостроковій перспективі у неї немає сил і засобів, щоб зберігати нейтралітет, як це роблять Швеція чи Швейцарія.
"Втрата України на користь Кремля докорінно змінить стратегічне положення Польщі на гірше. Ми повинні зробити все, щоб уникнути такого сценарію", - йдеться в статті.
Автор наголошує, що потреба в стратегічній підтримці, а потім і у ключенні України в структури Заходу важливіша, ніж історія. Тому що цього вимагають інтереси польської держави, її безпека і розвиток.
"Не добре, що українська влада підтримує глорифікацію УПА, хоча сучасна Україна не є ані юридично, ані політично правонаступницею української держави, яка була проголошена ОУН у Львові у червні 1941 року. А націоналісти, які звертаються до УПА, - політичні маргінали, що доводять президентські і парламентські вибори", - йдеться в статті.
Талага зауважує, що Польща не має зобов'язання хвалити чи підтримувати таку політику. Вона може послідовно відмовлятися від участі у заходах, пов'язаних з УПА, а також доносити свою позицію Україні.
Але при цьому, можна винести розбіжності в поглядах на УПА "за дужки", щоб вони не впливали на інші спільні дії і не заважали проводити проукраїнську політику, попри глорифікацію УПА в Києві. Автор наголошує, що державні інтереси важливіші, ніж моральні причини. Він нагадує, як лідер правлячої партії "Право і Справедливість" Ярослав Качиньський і міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявляли: "Україна з Бандерою не увійде до ЄС". І ця знаменита фраза відображає сучасну позицію Польщі.
"Нехай увійде хоч з самим дияволом, якщо це зміцнить безпеку Польщі", - підсумовує оглядач.