Майже третина європейців останнім часом голосує за популістські, крайні праві чи крайні ліві партії, повідомляє The Guardian із посиланням на аналіз, проведений більш ніж 100 політологами з 31 країни.
Згідно з результатами аналізу, минулого року на національних виборах рекордні 32% європейських виборців віддали свої голоси за антиістеблішментні партії, порівняно з 20% на початку 2000-х років та 12% на початку 1990-х років.
"Коливання є, але основна тенденція полягає в тому, що цифри продовжують зростати. Мейнстрімні партії втрачають голоси, а антиістеблішментні - набирають. Це важливо, оскільки багато досліджень показують, що коли популісти отримують владу або вплив на владу, якість ліберальної демократії знижується", - коментує політолог з Амстердамського університету Маттіс Роудейн (Matthijs Rooduijn).
Список PopuList, створений п'ять років тому в партнерстві із The Guardian, цього року виявив 234 антиелітарні партії в Європі, включно з 165 популістськими партіями (більшість з них або вкрай ліві, або вкрай праві). 61 партія класифікується як крайня ліва, а 112 - як крайня права (більшість, але не всі, популістські).
Зазвичай у поєднанні з правою чи лівою "основною ідеологією" популізм ділить суспільство на дві однорідні та протилежні групи - "чистий народ" та "корумпована еліта", і стверджує, що вся політика має бути висловленням "волі народу".
Прихильники популізму стверджують, що він є демократичним коректором, який віддає перевагу звичайній людині перед елітою, корисливими інтересами та вкоріненим істеблішментом. Критики кажуть, що популісти, які приходять до влади, часто підривають демократичні норми, судову систему та засоби масової інформації чи обмежують права меншин.
Поряд із самопроголошеним неліберальним лідером Угорщини Віктором Орбаном та правлячою в Польщі партією "Закон і справедливість", кілька популістських ультраправих лідерів і партій, включно з Джорджією Мелоні в Італії, а в Скандинавському регіоні - партією "Фінни" та "Шведськими демократами", нещодавно увійшли в урядові коаліції або беруть участь у їх створенні.
Австрійська Партія свободи (FPÖ) за рік до виборів впевнено лідирує в опитуваннях, німецька AfD подвоїла свою ймовірну частку голосів до 22% і посідає друге місце, випереджаючи лівоцентристську СДПН, а Марін Ле Пен, схоже, має всі шанси стати найкращим кандидатом на пост президента Франції.
Три крайні праві, нативістські партії в Греції отримали місця в парламенті за підсумками червневого голосування, а в Іспанії партія Vox втратила в липні більше третини своїх депутатів, тоді як популістські партії можуть визначити на майбутніх виборах у період із сьогоднішнього дня до листопада уряди Словаччини, Польщі та Нідерландів.
«Зараз за правих голосують люди, які раніше цього не робили і від яких цього не можна було очікувати: літні жінки, міські виборці, освічений середній клас. Вони готові відмовитися від демократії заради приземлених інтересів і сказати: "Я знаю, що цей лідер авторитарний, але принаймні він принесе економічну стабільність"», - каже Дафні Халікіопулу, фахівець із порівняльної політології з Йоркського університету та співавтор PopuList.
З успіхом приходить і суперництво, наголошують дослідники. Антиістеблішментні та ультраправі партії дробляться і множаться: наприклад, на минулорічних виборах у Франції полеміст Ерік Земмур заснував партію для виборців, яким Ле Пен здалася надто м'якою.
Кас Мудде, професор міжнародних відносин Університету Джорджії, який сформулював загальноприйняте визначення популізму, вважає, що основна підтримка антиістеблішментних і особливо радикально правих партій насправді не сильно зросла.
"Що виросло, так це група виборців, які ставляться до них терпимо. Ті, хто не проголосував би за Ле Пен у першому турі президентських виборів у Франції, але проголосував би у другому", - сказав він.
Деякі аналітики вважають, що побоювання з приводу того, що Європа "скочується до крайніх правих", перебільшені. На їхню думку, центр стійкіший, ніж показують опитування та результати виборів.
Муджтаба Рахман з Eurasia Group вважає, що правоцентристські партії "займають більш жорстку позицію з питань клімату, імміграції та прав ЛГБТК, але є межі того, наскільки успішним це може бути". Водночас, за його словами, "більшість правих партій рішуче зрушили до центру в економічній та зовнішній політиці, а також у своїх поглядах на ЄС".
Дрейф правоцентристських партій у бік крайніх правих зрештою досягне своєї межі, вважає Рахман, відзначаючи низькі результати Vox в Іспанії. На виборах до Європарламенту наступного року, за його прогнозами, центристська більшість знову буде забезпечена.
Мудде налаштований менш оптимістично. За його словами, суспільство змінилося. Поширення правих радикальних ідей спричинило радикалізацію центру; терпимість до правих радикалів - як серед еліти, так і серед простого населення - явно зросла. Порушилися давні межі та консенсуси.
"Погляньте на британську торі, - каже він. - За своїм дискурсом та риторикою вони - праві радикали. І в міру радикалізації мейнстриму радикальні праві повинні йти далі, пропонувати щось інше, виділятися".
На його думку, третина антиістеблішментних голосів може виявитися верхівкою айсберга.