Замовні кампанії, брудні технології і чорний піар давно стали складовою політичних процесів в усьому світі, не оминувший Україну. Аналітики Руху ЧЕСНО дослідили найяскравіші приклади брудних політтехнологій аби ще раз нагадати про їх небезпеку не лише для «об’єкту атаки».
«Варто пам’ятати, що продукти чорного піару здатні негативно впливати не лише на політика, проти якого вони спрямовані, а й на громадян, просуваючи меседжі зневаги та розколу в країні», - зазначають аналітики.
Технологія чорного піару зазвичай використовується разом із технологією клонування та іншими: перша дозволяє підняти рейтинг, друга – відірвати шмат голосів в конкурента. Тому сумарний ефект від такого дублю виходить кращим.
Від комуністів до «наркоманів» і «мародерів»: чим залякували українців
Перші випадки чорного піару в Україні датуються початком 90-х років: розпочався розвиток сучасних політичних партій, громадянам стали доступні «вибори з вибором», тож політики почали змагатись за голоси виборців.
Саме тоді, на президентських виборах 1999 року, командою Леоніда Кучми було використано чорний піар проти його конкурента Петра Симоненка.
Фактично вся антиреклама Симоненка базувалась на технології залякування комуністами. У разі обрання кандидата, виборцям обіцяли голод, відправку на війну у Чечні та експропріацію майна.
На виборах 2019 року напрацьована технологія використовувалася на повну силу обома таборами.
Піарники Петра Порошенка стверджували, що за Володимира Зеленського зникне безвіз, долар буде по 60-100 гривень, а «Приватбанк» повернуть олігарху Ігорю Коломойському. Ці меседжі поширювалися через листівки та активно закидалися в соцмережі. Деякі листівки використовували короткі меседжі, виконані у стилістиці слоганів конкурентів.
Але і самого Порошенка чорний піар не оминув. Тільки якщо у випадку із Зеленським акцентували увагу на тому, що буде, то у випадку з Порошенком технологи ЗеКоманди робили екскурс в минуле, нагадуючи про відпочинок на Мальдівах, події 2014 року, початок агресії РФ проти України.
«Після такого протистояння українці досі поляризовані, що робить народ роз’єднаним в умовах війни, а це грає на руку зовнішньому ворогу», - наголошують аналітики.
«Свій – чужий»: як політтехнологи розколюють країну
Доволі часто політтехнологи та піарники вважають доречним використання і навіть посилення існуючих у суспільстві стереотипів. Кожна виборча кампанія супроводжується протиставленням «ми – вони».
«Відверто брудні технології починаються тоді, коли в команді політика вирішують ділити українців на «своїх» і «чужих». Розділення населення країни давно використовується політтехнологами у позиціонуванні партій, що створює протиріччя всередині країни і може становити загрозу суверенітету», - зазначають аналітики.
Президентські вибори 2004 року стали плацдармом для таких меседжів. Зокрема, штаб Віктора Януковича запустив кампанію про «три сорти», на які українців нібито ділять Віктор Ющенко та його соратники.
Команда Януковича виставляла опонентів у різко негативному світлі, вдаючись до маніпуляцій. В агітках «помаранчеві» асоціювалися з агресією та насильством, а Янукович був показаний рятівником і захисником жителів Півдня і Сходу.
Примітно, що за десять років до окупації Росією Донбасу та Криму технологи вже працювали над тим, щоб просувати у чорному піарі тези про те, що на території України можлива громадянська війна.
«Останній шанс для бабусі» VS «Останні шанс для дідуся»
Доволі часто предметом чорного піару стають гендерні стереотипи. Навіть сьогодні штаби кандидатів надто часто вдаються до стереотипізації участі жінок у політиці, заявляючи, що це начебто «не жіноча справа».
Більше того, іноді без будь-якого чорного піару з боку опонентів політики можуть прирівняти колегу до «корабельної сосни» чи «робочої баби».
Фігуранткою чорного піару, збудованого на гендерному підході, неодноразово була лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко, яка активно бере участь у президентських виборах і з-поміж кандидаток має найвищий рейтинг.
Один із найгучніших випадків застосування антиреклами про політикиню трапився у березні 2006 року, напередодні виборів до парламенту. Тоді конкуренти вдалися до використання доволі інтимної теми жіночого здоров’я та віку, розмістивши на листівках тезу «Після клімаксу життя тільки починається».
А вже у 2019 році, під час президентської кампанії, у Києві з’явилися білборди із тезою «2019 останній шанс для бабусі».
Водночас аналогічних кампаній з політиками-чоловіками не трапилось. Хоча кандидати Петро Порошенко та Юрій Бойко не надто відрізняються за віком від Тимошенко, Бойко навіть на кілька років старший. Але бордів з «останнім шансом для дідуся» не було.
«Це означає, що тема віку, згідно зі стереотипами, які є у суспільстві, є більш чутливою саме для жінок. І цей стереотип в очах суспільства подібні зразки чорного піару поглиблюють», - пояснюють аналітики.
Ті політики, які справді хочуть бути на чолі народу і керувати в його інтересах, ніколи не дозволили б своїм штабам застосовувати такі технології, вважають у Русі.
«Вибори проходять, рейтинги змінюються. Те, що несе загрозу для суверенітету і поглиблює стереотипи, які шкодять розбудові демократії, поляризує виборців на роки, може використовувати тільки той політик, який готовий порушувати суверенітет нашої держави і для цього послаблює єдність народу», - підсумовують аналітики.
Матеріал підготовлений до Дня PR-спеціаліста, який в Україні відзначають 28 липня. Також до цієї дати Рух ЧЕСНО вирішив відкрити тематичну виставку в онлайн-музеї агітації та згадати, хто і як використовував брудні технології на виборах і тим самим порушував червоні лінії професії.
Докладніше про те, яким українців бачать «ідеального президента», читайте у статті Георгія Почепцова «Колективний портрет президента» для читачів ZN.UA.