Старший науковий співробітник з питань політики Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Енджелуше Моріна зробила кілька ключових висновків напередодні щорічного звіту про розширення ЄС, який має бути оприлюднений завтра, 8 листопада, на основі аналізу, проведеного ECFR.
На її думку, втома від розширення ЄС, здається, минула, принаймні поки що. Хоча серед 27 країн-членів блоку існує консенсус щодо необхідності розширення, серед держав ЄС або національної громадськості навряд чи існує якісна дискусія про те, "як" Європа повинна здійснювати це розширення.
За словами аналітика, геополітичний контекст, зумовлений війною РФ проти України, підняв тему розширення у списку пріоритетів. Однак розширення на Схід і Західні Балкани не може бути єдиною відповіддю на цей геополітичний імператив. Розширення ЄС є частковим рішенням, тоді як надання безпеки Україні є ще одним аспектом відповіді.
Здається, європейці зараз розглядають прийняття нових членів до Європейського Союзу як частину своєї відповіді на нову геополітичну реальність, зазначає Моріна. Надання Україні та Молдові статусу кандидатів у червні 2022 року стало поворотним моментом. Прикметно, що лідери країн ЄС, які в минулому не виявляли особливого ентузіазму щодо розширення, такі як Франція, Данія та Нідерланди, повністю змінили свій тон.
«ЄС розпочав новий шлях до розширення, але не має чіткого уявлення про те, як досягти цієї мети. Підтримка серед громадськості та політичних еліт є рекордно високою порівняно з попередніми роками та етапами розширення. Щодо масштабу та обсягу викликів, то нинішню перспективу розширення можна порівняти хіба що з "великим вибухом" розширення 2004 року», -каже Моріна, але додає, що навіть за наявності сильніших геополітичних аргументів на користь розширення, ніж 20 років тому, цей процес, швидше за все, зіштовхнеться з більшою кількістю перешкод, ніж у минулому.
За словами аналітика, попри широкий консенсус щодо необхідності розширення ЄС, більшість країн-членів поки що не заглиблюються в глибокі роздуми про те, як це зробити. Франція і Німеччина знаходяться на передовій дебатів, а це суперечить тезі про те, що політичний центр тяжіння ЄС змістився на схід. Актуальність питання розширення в політичному дискурсі майже кожної країни-члена все ще залишається низькою. За риторикою більшого ентузіазму ховається широко розповсюджений песимізм щодо того, чи може або чи навіть повинно розширення відбутися швидко.
«Те, чи готовий ЄС до розширення, не залежить від будь-яких об'єктивних стандартів або прийняття конкретних рекомендацій, наданих експертами чи політиками. Справжньою мірою здатності ЄС до прийняття нових членів є те, чи може бути досягнутий політичний консенсус щодо того, які з цих ідей мають бути реалізовані», - каже Моріна, додаючи, що здатність ЄС приймати більше країн насамперед залежить від широкого консенсусу щодо подальших дій.
Очікується, що Єврокомісія підтримає початок переговорів про вступ з Україною та Молдовою, а Грузія отримає статус кандидата. За словами віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної, євроінтеграція Києва впливає на країни, які також розраховують на вступ у ЄС. Про це вона розповіла редактору міжнародного відділу ZN.UA Тетяні Силіній.