Розвинені країни подолають нинішню кризу класичної форми представницької демократії, яку великою мірою замінить електронна демократія. Люди вирішуватимуть у мережевих спільнотах багато проблем, яких не змогли вирішити в офлайні. Так свою думку про те, якою буде найефективніша форма влади в майбутньому, висловив заступник очільника Інституту соціології НАН Євген Головаха для ZN.UA, додаючи, що це концепція просунутих політологів.
Є ще одна чудова демократія, котра, сподіваюся, восторжествує, продовжив науковець. Особисто я називаю це консенсусною культурою спілкування і взаємин між соціальними групами. У світовій політичній думці це називається агоністичною демократією. Автор її концепції — Шанталь Муфф.
На відміну від антагонізму, коли боротьба точиться між політичними опонентами — ворогами, при агонізмі конфліктуючі сторони переходять зі статусу ворогів у статус суперників. Це означає, що, попри свою участь у конфлікті, сторони вважають себе належними до єдиного символічного простору, всередині якого й точиться конфлікт. Боротьба націлена не на взаємознищення, як це завжди відбувається в нас і зараз — у США, а на реалізацію демократичних процесів. Противник розглядається не як ворог, а як суперник, із яким є точки дотику. Згідно з концепцією Муфф, завдання агоністичної демократії полягає в тому, щоб трансформувати антагонізм в агонізм, який будується на поважанні принципів свободи та рівності громадян, а також на взаємному визнанні всіма права кожного мати власні погляди й захищати власні інтереси, навіть якщо вони суперечать нашим. Ця ідея мені подобається.
Цікавою мені здається також ідея громадянсько-асоціативної демократії, де провідне місце починає займати етична спільнота громадян. Коли немає чітких ідейних меж і громадяни різних поглядів здатні взаємодіяти в асоціаціях. Що може стати не засобом прийняття рішень, а способом протистояння адміністративній державній політиці, якщо нею зловживають.
Ми мусимо знаходити спільні точки дотику, а не відразу ж ділитися на порохоботів та зебілів. Маючи різні політичні погляди, громадяни об'єднуються, коли треба обмежити свавілля влади.
Усе це я називаю формуванням консенсусної культури, коли враховуються і сила більшості, й інтереси меншості, і навіть інтереси одиниць. Консенсус — це коли визнають рішення, практично, всі. Коли немає ущемлених. Ось це могло б бути перспективою майбутньої демократії. Якщо земля не перегріється.
Ну, а Україні поки що треба добратися бодай до нормальної плюралістичної демократії. Такої, яка зараз, в умовах кризи, ще існує в Західній Європі. Ми не можемо перескочити всі етапи.
Про цілі оголошеного президентом Зеленським всеукраїнського опитування в день виборів; про сьогодення і майбутнє української та світової демократії; про те, чи готові українці відрізати Донбас, а також про те, чому більшість українців продовжують безтурботно ставитися до пандемії коронавирусу, редактор розділу «Соціум» Алла Коляр розмовляла із заступником директора Інституту соціології НАН України Євгеном Головахою.