Жодного разу за час незалежності України президент не акумулював стільки влади, як сьогодні це робить Володимир Зеленський. Сьогодні в Офісу президента є департаменти: Кабмін, парламент, РНБО. А сам Зеленський безстрашно йде авторитарним шляхом, не маючи в собі ніяких стримувань і противаг, які були у його більш компетентних попередників. При цьому у нього - найвищий рейтинг на екваторі каденції.
В інтерв'ю для ZN.UA глава Центру конституційної демократії Університету Індіани (США) Девід Вільямс пояснив, як українцям вийти з порочного кола, коли люди знаходять чергового псевдомесію, а потім розчаровуються в ньому. При цьому він заявив, що в Україні потрібен масштабний проєкт реконструкції влади, а не заміна якихось складових у ній.
«В основі високого рейтингу президента лежить якраз патерналізм - бажання, щоб хтось сильний і владний вирішив твої проблеми. Але це, звичайно, підхід дитини, а не громадянина демократичної республіки. Але скажу вам чесно, ставлення до президента як до батька, який повинен про тебе подбати, досить масово присутнє і в західних суспільствах. Хоча, насправді президент - найманий працівник, найнятий вами. Викорчувати ген патерналізму повністю - нереально ні в одному із суспільств. Але в Україні почуття безпорадності у людей досить сильне, тому потрібен масштабний публічний проєкт реконструкції системи влади, а не просто заміна якихось складових частин цієї системи», - зазначив Вільямс.
Інакше, за його словами, люди завжди відчуватимуть себе іноземцями у своїй країні, а не господарями, що наймають владу для підтримки порядку в домі.
При цьому Вільямс зазначив, що залучення до управління державою людей не з системи рідко закінчується успіхом. Адже система завжди виявляється стійкішою та живучішою, ніж окрема людина.
«Зовнішні» ніколи не можуть протистояти тиску системи. Це під силу тільки внутрішнім інсайдерам, які знають, як працює система. На жаль, люди схильні перебільшувати роль особистості в історії: мовляв, ми знайдемо правильну людину і все зміниться. Так не працює. Міняти систему, безумовно, складніше. І це досить технічний процес, який важко зрозуміти простим людям. Але якщо не змінити систему, то, по суті, нічого не зміниться», - зазначив Вільямс, відповідаючи на питання про те, як розірвати порочне коло, коли люди в Україні знаходять чергового псевдомесію, а потім розчаровуються в ньому. Адже шукають вони навіть не нового лідера з якимись певними характеристиками, а антикогось.
«Він незадоволений тим, що відбувається і бачить, що влади, які змінюють одна одну, не мотивовані міняти життя в країні. Кожен живе в своєму світі, в світі своїх маленьких проблем, акцентуючи увагу на деталях. Замість створення спільної робочої матриці люди, як правило, зосереджуються на корупції, зовнішній агресії, безробітті, погіршенні навколишнього середовища і так далі. Все це, безумовно, важливо. Але влада буде адекватно реагувати на ці виклики тільки тоді, коли правильна Конституція, заснована на суспільному договорі, створить таку модель держави, яка буде постійно стимулювати владу вирішувати всі ці проблеми», - заявив глава Центру конституційної демократії Університету Індіани.
За словами Вільямса, конституція - це дієвий алгоритм мирного вирішення конфліктів. І як тільки він почне працювати, запуститься саморегулююча система стримувань і противаг. Експерт переконаний, що знайти рішення, адекватні сучасним викликам, які стоять перед Україною, можливо тільки в ході широкого інклюзивного конституційного процесу, коли люди візьмуть на себе відповідальність за щоденний контроль над владою.
«По суті - реприватизують владу, приватизовану бюрократичними елітами й тими, кого ви називаєте олігархами. Реприватизація держави, втілення його в справжню Res Publica (спільна справа) є основним викликом і надзавданням для українців», - пояснив Вільямс.
З Девідом Вільямсом поспілкувалася редакторка відділу політики ZN.UA Інна Ведернікова.
Детальніше про «департаменти» Офісу президента у вигляді Кабміну, парламенту й РНБО читайте у статтях Інни Ведернікової «За законом прайду. Як Зеленський вирішує кадрове питання», «Відставка Разумкова. Тепер без стримувань і противаг» та «Ставка головнокомандувача».