Після запровадження нових санкцій США проти “Північного потоку-2” в України немає можливості заспокоїтись, спочивати на лаврах та спокійно отримувати гроші за транзит російського газу до Європи, запевняють у статті для ZN.ua Вадим Гламаздін та Олександр Харченко.
Експерти вважають, що два важливі напрямки стають для України ключовими для забезпечення енергетичної безпеки.
Перший напрямок – Україна має ініціювати, лобіювати та зробити все можливе для того, щоб стати частиною єдиного європейського газового ринку.
“Першим кроком на шляху до котрого може і має стати ринок Східної та Центральної Європи. На сьогодні українська ГТС разом зі сховищами та газотранспортними системами наших європейських сусідів здатна забезпечити достатню гнучкість та потужність для забезпечення фізичної перекачки газу між східно- та центральноєвропейськими країнами в обсягах, що забезпечують покриття споживання та необхідну диверсифікацію між різними джерелами постачання, включно із LNG”, - пишуть експерти.
Гламаздін та Харченко додають, що бар’єри на шляху вільної торгівлі, яка є єдиною можливою гарантією чесного та прозорого формування цін, залишаються.
“Митні, податкові, регуляторні законодавства країн регіону все ще унеможливлюють вільну торгівлю та створюють суттєві проблеми для прозорого формування цін на ринку. Очевидно, що тільки спільна робота Єврокомісії, урядів європейських країн та представників газової індустрії може змінити ситуацію та «розшити» законодавчі та регуляторні “вузькі міста” для торгівлі газом від Фінляндії до Чехії, а в перспективі і до Греції та Іспанії. Так, для реалізації такого вільного ринку треба багато попрацювати і багатьом країнам та окремим державним компаніям, доведеться десь поступитись своїми інтересами. Але спільний виграш того коштує”, - продовжують експерти.
Другий напрямок для багатьох може прозвучати нереалістично, як чотири роки тому звучала думка про те, що «Північний потік-2» може не бути завершено, кажуть експерти.
“Україні настав час допомогти Європі зайнятись імплементацією Росією положень так званого третього енергопакета. Якщо доступ до транзитних газогонів в Росії отримає не тільки Газпром, а й десятки інших виробників, та окрім них газовидобувні компанії Туркменістану та Казахстану, то використовувати газ як зброю та інструмент шантажу в Москви більше змоги не буде. Доступ до європейського ринку середньоазійських постачальників, наразі заблокованих від нього Газпромом, може бути дуже цікавим з погляду… європейських споживачів. Адже значно збільшує конкуренцію на ринку і, відповідно, покращує вибір та знижує ціну”, - наголошують автори статті.
Відповідно, збільшиться конкуренція, і ціни на газ стануть нижче на українському ринку так само як на європейському. Одночасно доступ до української ГТС та сховищ отримають нові клієнти - і з Росії, і з Середньої Азії.
“Так само як їхні покупці з Європи, вони зможуть використовувати нашу ГТС для транспортування газу і сховища для його зберігання влітку із подальшим перепродажем взимку, коли зростають ціни. Якщо постачальники та покупці європейського ринку газу самі обиратимуть маршрути - за принципом комерційної вигоди - то ГТС України буде працювати доти, доки газ буде використовуватися європейськими країнами. Адже ніхто не транспортуватиме газ з Росії в Угорщину через Туреччину або з Туркменістану в Німеччину через Балтійське море. Для бізнесу це просто нонсенс”, - резюмують експерти.
Детальніше, чому «Північний потік—2» зазнає краху, читайте в статті Вадима Гламаздіна та Олександра Харченка “Американські санкції під українську ялинку”.