Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відправив листа країнам-членам НАТО щодо потенційного запрошення України в Альянс, в якому озвучив вже не нові аргументи Києва: запрошення протидіятиме російському шантажу та позбавить Кремль ілюзій, що він може не допустити членства нашої країни, а також дозволить зупинити ерозію ключових принципів ядерного нерозповсюдження й відновити довіру до ядерного роззброєння. Та, як пише оглядач відділу міжнародної політики Володимир Кравченко у статті для ZN.UA "Не моргнути першими. Чи доб’ється Україна запрошення до НАТО", деякі оглядачі, ознайомившись з листом, вирішили, що Київ переглядає свою політику та офіційно відмовляється від гарантій, що замінюють членство в НАТО.
"Маючи за плечима гіркий досвід Будапештського меморандуму, ми не погодимося на жодні альтернативи, сурогати або замінники повноправного членства України в НАТО", — цитує Кравченко частину листа, яка, вочевидь, й дала підстави для таких висновків.
Та оглядач наголошує, що це не так. Адже в Києві розглядають і такий формат гарантування безпеки для України, як міжнародна військова присутність.
"В заяві українського зовнішньополітичного відомства, найшвидше, йдеться про те, що для нашої країни неприйнятні гарантії, які виходять із неможливості вступу до НАТО, — пояснює оглядач. — А стиль заяви — спроба змусити наших партнерів бути активнішими в питанні надання Україні гарантій безпеки".
В Україні й на Заході звикли чути з Києва різні меседжі різної тональності, наголошує автор. Але сьогодні в офіційних посланнях не має бути двозначних висловлювань, партнери не повинні здогадуватися, що за ними стоїть. Помилка може дорого коштувати, оскільки слово спроможне обернутися проти України та ускладнити як комунікацію з українцями, так і пошук прийнятних рішень з нашими партнерами.
Більше матеріалів Володимира Кравченка читайте за посиланням.