На інавгураційному саміті Кримської платформи всі делегати підписали спільну Декларацію, яка вже відкрита для приєднання до неї та інших держав, розповів під час заключного слова президент України Володимир Зеленський. Текст уже опублікований на сайті Міністерства закордонних справ України.
Коментар оглядача відділу міжнародної політики ZN.UA Володимира Кравченка по тексту Декларації київського саміту:
Кількість країн та рівень представництва - один з двох індикаторів, які демонструють, наскільки успішний установчий саміт Кримської платформи. Другий - зміст підсумкового документа.
Про те, наскільки для Києва принципово приєднання інших держав до Декларації Кримської платформи, говорить той факт, що українська сторона не погодилася з формулою, запропонованою декількома країнами: ми беремо участь в саміті, але не підписуємо підсумковий документ.
Оцінюючи Декларацію, слід пам'ятати, що чим більше країн приєднуються до якогось документу, тим заплутаніше стає його зміст. Це плата, яку країні-ініціатору заявою доводиться платити за кількість підписантів.
На початковому етапі підготовки Декларації українська сторона прагнула зафіксувати, що санкційні механізми щодо Росії задіюються автоматично з моменту підписання документа. У Києві хотіли також ввести в текст «кримську формулу»: зобов'язати бізнес країн-підписантів не працювати та не поставляти продукцію в окупований Крим. Були плани розширити в документі згадка про роботу офісу Кримської платформи. Саму ж Декларацію в Києві бачили як документ, який має юридичну силу.
Проти цих пропозицій виступили в Європейському Союзі. Перш за все, Німеччина і Франція. «В ЄС на 90% вихолостили Декларацію. Але, врешті-решт, ми все змогли переграти», - заявив за кілька днів до саміту один з високопоставлених українських дипломатів. При цьому робота над підготовкою підсумкового документа йшла за день до саміту.
Що в результаті вийшло? Коаліція країн по деокупацію Криму.
Країни-підписанти, підтвердивши незмінність формули «Крим - це Україна», в Декларації засудили злочини Росії на окупованій території, в тому числі й порушення прав людини, мілітаризацію півострова, що продовжується, і зміну його демографічної структури, перешкоду свободи судноплавства. Учасники саміту створили Кримську платформу, як консультативно-координаційний формат, в рамах якого працюватимуть щодо деокупації Криму, закликали Росію як країну-окупанта виконувати свої зобов'язання відповідно до норм міжнародного права, а також погодилися об'єднати зусилля зі звільнення політв'язнів Кремля і розглянути запровадження нових санкцій проти РФ за потреби.
Декларація Кримської платформи - це політична декларація, а не юридично зобов'язуючий документ. Можливо він вийшов не таким сильним, як бажали українці, але й не таким слабким, як хотіли німці.