Ситуація щодо управління арештованим майном агресора в рамках кримінальних проваджень досягає апогею. Профільний орган — Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) — повністю провалив свою роботу, і в офісі президента ухвалили рішення про його ліквідацію. Реєстр арештованих активів досі закритий, передача в управління арештованого майна відбувається «равликовими» темпами, продаж майна — взагалі секрет державного рівня. За цими фактами стоять як неефективність, так і корупція. Однак чи усуне ліквідація АРМА ці ризики? Чи стане держава більш ефективно здійснювати відповідні функції після цього рішення?
Команда StateWatch у рамках проєкту Trap Aggressor багаторазово вказувала на відповідні порушення в роботі АРМА, сподіваючись на продуктивне розв’язання проблем. Світ навіть побачив аж два законопроєкти, принаймні один з яких (№8311) мав на меті і підвищення ефективності управління підсанкційним майном, і посилення інституційної спроможності АРМА, і підвищення ефективності реалізації арештованого майна. Так, законопроєкт був далеко не ідеальним і потребував змін, але він, безумовно, розв’язав би велику кількість проблем. Але ОПУ продуктивним шляхом не пішов, там вирішили відкликати обидва законопроєкти, а голова фракції Давид Арахамія, наскільки відомо з наших джерел, під час наради в ОПУ заявив, що АРМА таки має бути ліквідоване.
Ми мали змогу ознайомитися із проєктом змін до законодавства, що передбачає розподіл функціоналу АРМА між Нацагентством з питань запобігання корупції (пошук) і Фондом держмайна (управління). З іншого кутка політичної шахівниці лунають ідеї відібрати управління в інтересах ФДМУ, а пошук розкидати по різних структурах або взагалі про нього забути.
Спробуємо пояснити учасникам дискусії про подальшу долю АРМА, чому найкраще рішення — це не ліквідувати, а повністю перезавантажити орган.
Три ключові фактори, які не варто забувати при ухваленні рішення щодо АРМА
Перший: створення і функціонування АРМА — це вимога щодо виконання Україною плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС та імплементації директиви Євросоюзу від 3 квітня 2014 року №2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї. Як наслідок, ліквідація АРМА одразу ж поставить під загрозу виконання вимог по вступу до ЄС, про що постійно зазначають наші можновладці. Вимоги по вступу до ЄС випливають із домовленостей щодо «безвізу». Це їхнє логічне продовження. Країни ЄС зобов’язані мати органи, подібні до АРМА, це вимога законодавства Європейського Союзу. Вступ вимагає від України також мати відповідний орган. І навіть якщо хтось протисне ідею ліквідації, згодом, припускаємо, доведеться створювати Нацагентство знову.
Другий фактор: функціонал АРМА пов’язаний із тим, щоб розвантажити слідчого (детектива) і прокурора від невластивих функцій з пошуку майна та управління цим майном. Тому, наприклад, якщо слідство заарештує вагон апельсинів, то повноваження Фонду держмайна аж ніяк не пов’язані з тим, як забезпечити зберігання або продаж цих апельсинів. Ми вже не кажемо про те, скільки ресурсів витягнуть відповідні процедури у ФДМУ. Це ж стосується абсолютної більшості арештованого майна: зберігання чи продаж комп’ютерів, авто, продуктів, які швидко псуються, велосипедів, посуду, одягу й інших речей, — Фонд не матиме до них жодного стосунку.
Третій з важливих — НАЗК має свій функціонал, якому потрібно повноцінно дати раду. Допомога іншим органам із «додаткового розслідування» у жодному разі не пов’язана з попередженням (превенцією) корупції. Не можна перетворювати антикорупційний орган на комбінат із різних повноважень. Це лише погіршить його можливості у боротьбі з корупцією.
Другорядні, але не менш важливі речі
Проблема АРМА криється не в самому функціоналі, який виписано у профільному законі, а в проблемі з його імплементацією. Так, мікроскопом можна цвяхи забивати, але розумні люди його використовують за основним призначенням. Три попередні керівники АРМА — Янчук, Павленко, Сигидин — отримали повідомлення про підозри. Не тому, що АРМА як таке існує, а тому, що цей орган абсолютно непрозорий, а на Банковій що за часів Порошенка, що за часів Зеленського на це заплющували очі. Як наслідок, хлопців-керівників і «запідозрили» детективи НАБУ. Це виключно суб’єктивний фактор, який вирішується дуже просто — прозорим конкурсним відбором керівника АРМА, тією ж таки прозорістю роботи та контролем над нею. Не біном Ньютона, а справедливі вимоги до роботи взагалі будь-яких державних структур.
Ще один ризик потенційної ліквідації — розподіл функціоналу (пошук і управління) між НАЗК і ФДМУ потягне за собою, найшвидше, розведення між відповідними органами співробітників АРМА. І тут постане запитання: а чи справедливо, що в АРМА з НАЗК приблизно однакові зарплати, а в Фонді держмайна у 3–4 рази нижчі? Якщо вирівняти для відповідних нових співробітників ФДМУ оплату праці, то потрібно буде збільшувати зарплату всім у Фонді. За рахунок чого? Грошей держава не має. Нагадаю, що БЕБ переведено на 2–4-годинний робочий день, а в МЗС жаліються на недоплати. Навіщо ускладнювати і тут, переміщаючи функції та шукаючи гроші?
Іще один момент. За умови ухвалення рішення про ліквідацію АРМА, що відбуватиметься з арештованими активами, які передані до Нацагентства? А що буде з Реєстром арештованих активів?
А тепер до питання стягнення активів росіян, білорусів і колаборантів у дохід держави. Наразі існує такий механізм: після відповідного рішення Вищого антикорупційного суду щодо конфіскації майна суб’єктів країни-агресорки рішенням Кабміну відповідні активи передаються до Фонду держмайна. Знаємо, що таке рішення ухвалили, зокрема, стосовно великого російського бізнесмена Євтушенкова. Так Фонд досі намагається навести лад у цьому процесі. Тепер уявіть, що посиплеться купа рішень з ВАКС про конфіскацію плюс до того навантаження по арештованих активах, включаючи адміністрування реєстру цих активів. Думаю, у ФДМУ з’їдуть з глузду від навантаження.
Навіщо ФДМУ займатися ще й менеджментом арештованого майна, крім менеджменту конфіскованого майна? Складно, неефективно, ризиковано. Потрібно зосередитися на ключовому — майні російських і білоруських суб’єктів, що конфісковане. Для цього напрямку у ФДМУ є всі можливості.
Цугцванг для Банкової? Зовсім ні
Існує просте і функціональне рішення цієї складної проблеми. Перш за все на період перезавантаження призначити доброчесного професіонала, попередньо обговоривши потенційні кандидатури з міжнародними партнерами. Далі максимально швидко оголосити повторний конкурс на зайняття вакантної посади постійного очільника Нацагентства. А потім створити Reform Support Team, що допоможе в експертному плані налаштувати повноцінну роботу АРМА.
Все, більше нічого стратегічного не потрібно.
Однак, звісно, є тактичні кроки задля підвищення ефективності АРМА або іншого органу, якому передадуть його функції (бо сам факт передачі проблем не вирішить). Зокрема, мова про реалізацію активів підсанкційних осіб — за рішенням суду. Використання системи закупівель Prozorro.Sale для відбору управителів. Відкриття Реєстру арештованих активів, із чим, до речі, цілком погоджуються в ОПУ. Виручені кошти від управління та реалізації активів на період воєнного стану мають спрямовуватися виключно на оборону: закупівлю дронів, тепловізорів, суто військового спорядження і техніки. І останній штрих — потрібно передбачити утворення державного реєстру підсанкційних осіб та їхніх активів на території України з інтеграцією до інших реєстрів, щоб він сповіщав усі відповідні органи влади і суб’єктів, відповідальних за блокування санкцій, про перелік підсанкційних осіб, їхніх активів і застосування до них обмежувальних заходів. Як бачимо, і тут наче небагато для одного профільного органу.
Проте існує велика ймовірність того, що цей не надто значний обсяг завдань «загубиться» при перерозподілі функціоналу АРМА між іншими відомствами, разом із функцією пошуку і самим сенсом створення агентства.
Більше статей Олександра Лємєнова читайте за посиланням.