Вибори в Росії були широко засуджені як спектакль, що знаходиться десь між трагедією і фарсом. Результат було зафіксовано задовго до того, як росіяни прийшли на виборчі дільниці.
Політичну опозицію безжально придушили, незалежні ЗМІ теж. Усе це порушує цікаве питання — навіщо автократичні лідери взагалі обтяжують себе проведенням фальсифікованих виборів? Видання The New York Times спробувало з цим розібратись.
Вибори в автократичних державах можна розглядати як вправу в пропаганді, спрямовану на різні аудиторії. Фальсифікація результатів голосування може стати для чинного президента, такого як Путін, способом продемонструвати свій контроль над важелями влади. Важливо показати, що бюрократичні відомства, місцеві органи влади, органи безпеки та ЗМІ досить лояльні (або боягузливі), щоб брати участь у такому значному, дорогому і складному проєкті. Вибори також можуть стати важливим джерелом інформації.
"Диктатори — жертви власних репресій, тому що ніхто не говорить їм правду... Тому диктатори використовують вибори як непрямий інструмент для визначення того, наскільки вони насправді популярні", — каже політолог з Університетського коледжу Лондона, співавтор дослідження книжки "Як сфальсифікувати вибори" Брайан Клаас.
Дозвіл на проведення кампанії та внесення до бюлетеня кількох інших імен може дати уявлення про реальну привабливість лідера — навіть якщо уряд потім підправить результати, щоб реальна інформація ніколи не стала надбанням громадськості. Цей процес також може допомогти лідерам виявити опозиціонерів, які можуть стати загрозою.
Але цей метод іноді може дати зворотний ефект. Дослідники виявили, що просте проведення виборів може відкрити двері до зміни режиму, навіть якщо вони були задумані з протилежною метою.
Дослідження політологині зі Стенфорда Беатріс Магалоні показує, що вкрадені вибори іноді призводять до "громадянських революцій". Це відбувається, коли спроба маніпулювання викликає масові протести, які потім спонукають військових та інших союзників еліти тікати, змушуючи автократа залишити посаду. Так, наприклад, сталося під час "помаранчевої революції" в Україні у 2004 році та "трояндової революції" у Грузії у 2003 році.
Іноді, якщо опозиція об'єднується, голосування, задумане як фальсифікація, може перетворитися на справжнє змагання. Однак, революції на виборах стають дедалі рідшими. Політолог з Університетського коледжу Лондона Брайан Клаас каже що, останні десятиліття стали періодом "авторитарного навчання", коли автократичні лідери ставали дедалі вправнішими в маніпулюванні виборами.
"Тільки дилетанти крадуть вибори в день голосування. Професіонали ж роблять це заздалегідь, використовуючи низку набагато більш витончених і тонких способів", — зазначив Клаас.