Під час зустрічі з Владіміром Путіним Кім Чен Ин назвав відносини з РФ першим пріоритетом Північної Кореї та пообіцяв бути разом із Росією «в боротьбі проти імперіалізму» в той час, як вона «піднялася на священну боротьбу для захисту свого державного суверенітету та безпеки». В очевидному натяку на російську агресію проти України Кім підкреслив, що підтримує «всі рішення», прийняті Путіним. І це очевидно. Адже Північна Корея — одна з небагатьох країн, що визнала окуповані Росією території та надає Москві безумовну політичну й дипломатичну підтримку.
Нинішня зустріч двох світових вигнанців засвідчила ще й імовірність військово-технічної співпраці між країнами. США неодноразово звертали увагу на зацікавленість Москви в отриманні північнокорейської зброї та боєприпасів для ведення війни проти України, хоча обидві країни активно заперечували цю інформацію. Втім, від військової допомоги, за винятком поодиноких випадків (до прикладу, була інформація про продаж зброї угрупованню вагнерівців), до недавнього часу Північна Корея утримувалася.
Візит міністра оборони Сергія Шойгу до Пхеньяна у липні цього року заклав платформу для нинішнього візиту Кім Чен Ина до Росії та підштовхнув до військової співпраці. Одразу після цієї зустрічі очільник Північної Кореї розпочав інспекцію заводів з виробництва зброї (зокрема двигунів для БПЛА та стратегічних крилатих ракет, снарядів для РСЗО тощо) і складів боєприпасів. Напередодні візиту до РФ західні ЗМІ оприлюднили інформацію, що північнокорейський лідер в обмін на зброю може запросити ракетні та космічні технології, а також продовольчу й фінансову допомогу.
Інтерес до технологій із боку КНДР отримав непряме підтвердження — до делегації ввійшли переважно представники військового керівництва, а Владімір Путін провів зустріч із Кім Чен Ином на космодромі «Восточний» в Амурській області. Російський президент аргументував вибір місця для перемовин намірами допомогти КНДР перетворитися на «космічну державу», зокрема посприяти у будівництві космічних супутників. Запуск супутників на орбіту — один із пріоритетів північнокорейського лідера. У квітні цього року він дав розпорядження запустити військовий розвідувальний супутник і підготуватися до розгортання в космосі цілого угруповання аналогічних апаратів. Утім, дві спроби у квітні та серпні закінчилися невдачею, але у жовтні планується третій запуск.
Окрім того, для Кім Чен Ина були організовані зустрічі на інших «інноваційних об′єктах» і на заводі з виробництва винищувачів «Сухой» у Комсомольську-на-Амурі.
За результатами зустрічі, яка включала і розмову тет-а-тет, не було підписано ніяких офіційних документів. Утім, сторони зазначили, що обговорювали двостороннє співробітництво, військово-політичну ситуацію на Корейському півострові і в Європі. На запитання, чи були розмови про військово-технічне співробітництво, Путін відзначив, що РФ дотримується санкцій ООН, але у цій сфері «є перспективи».
Питання санкцій згодом деталізував міністр закордонних справ Сєргєй Лавров. За його словами, санкції проти Північної Кореї (які, до речі, підтримала Росія) приймалися в «абсолютно іншій геополітичні ситуації». З моменту прийняття останньої резолюції 2017 року РФ і КНР вирішили, що більше санкцій проти Пхеньяна не буде (відтоді країни блокують резолюції, пов′язані з КНДР). Лавров звинуватив західні країни в тому, що вони не виконали обіцянки «паралельно рухатися і по політичному, і по гуманітарному треку» та «обманули і нас, і китайців, і північнокорейців». Тому з китайськими партнерами підготовлено резолюції, які націлені на розв′язання гуманітарних питань Північної Кореї та відновлення політичного процесу для «укріплення безпеки у Північно-Східній Азії».
Усім очевидно, що російська сторона лукавить, коли намагається балансувати між уже накладеними на КНДР санкціями і «перспективами» співпраці. Санкції ООН щодо Північної Кореї забороняють: торгівлю зброєю та військовою технікою, технологіями подвійного призначення, транспортними засобами, промисловими машинами і металами; обмежують імпорт нафти та нафтопродуктів, природного газу і науково-технічне співробітництво з КНДР; експорт північнокорейської робочої сили (при цьому раніше російські офіційні особи допускали її використання на «відбудові Донбасу»). І це тільки невелика частина обмежень, накладених на країну. Так, запуски супутників, з чим Москва пообіцяла допомогти Пхеньяну, порушують резолюції Радбезу ООН через використання балістичних технологій.
Саме тому основні розмови і домовленості відбулися в закритому режимі. Напередодні зустрічі прессекретар Кремля Дмітрій Пєсков не приховував, що обговорюватимуть «чутливі сфери», яких не варто оголошувати та анонсувати. Натомість на загал було озвучено хіба що пропозицію Путіна підготувати до запуску у космос північнокорейського космонавта, запрошення Кім Чен Ина до російського президента відвідати Пхеньян, плани відновлення роботи двосторонньої комісії на рівні МЗС двох країн, а також загальні фрази про «багато проєктів», зокрема щодо розширення логістики та розвитку сільського господарства.
Наразі важко прогнозувати, наскільки далеко зайдуть відносини між двома країнами, але сам факт зустрічі та перспективи військово-технічного співробітництва викликали серйозне занепокоєння у західних країн та азійських сусідів КНДР.
Очевидно, що «снарядний голод» на фронті змусив РФ, як зазначив глава МЗС Італії Антоніо Таяні, «звернутися до найгіршого з можливих партнерів». Достеменно невідомо про реальні обсяги північнокорейських запасів зброї, їхній технічний стан і виробничі можливості цієї країни, а більшість експертів сходяться на думці про «незначний вплив північнокорейської зброї на перебіг війни». Втім, як зазначив у інтерв′ю радіо NV керівник ГУР МО Кирило Буданов, Росія протягом півтора місяця (термін збігається з візитом Шойгу до Пхеньяна. — Н.Б.) уже отримує зброю з КНДР. Йдеться про снаряди 122 мм і 152 мм для гармат радянського зразка, а також ракети до РСЗВ «Град». А це безумовно допомагає Росії затягувати війну проти України.
США неодноразово попереджали дві країни про недопустимість передачі зброї з Північної Кореї до Росії, оскільки це порушує низку резолюцій РБ ООН, а також пообіцяли «не вагаючись запровадити санкції». Однак санкції матимуть обмежений вплив: як КНДР, так і РФ отримали їхню достатню кількість, але змогли не тільки знайти спосіб виживати в умовах обмежень, а й продовжувати розвивати ракетно-ядерну програму (у випадку з КНДР), а також в обхід санкцій та експортного контролю, запроваджених Заходом, навіть збільшити виробництво ракет та інших видів зброї порівняно з довоєнним рівнем (у випадку з РФ).
Окрім того, передача військових технологій Північній Кореї серйозно вплине на ситуацію в Східній Азії, підштовхнувши Південну Корею та Японію до подальшого зміцнення своїх військових спроможностей. На тлі візиту Кім Чен Ина до Росії кілька американських високопосадовців (серед яких виконувач обов′язків заступника міністра оборони з питань політики Саша Бейкер і заступник міністра торгівлі Дон Грейвс) уже найближчими днями планують відвідати Сеул, щоб обговорити питання безпеки та виробити спільну позицію щодо домовленостей між Москвою та Пхеньяном.
Не виключено, що показова демонстрація готовності Кремля допомогти Пхеньяну у розвитку його ракетно-космічного потенціалу має на меті, серед іншого, надіслати сигнал південнокорейському президенту Юн Сук Йолю, який посилює свою співпрацю з США, зближується з НАТО та відправляє нелетальну й фінансову допомогу Україні. Про те, що РФ може надати КНДР військові технології, якщо Сеул постачатиме Києву зброю, Путін особисто пригрозив ще минулої осені. Ця погроза стала серйозним запобіжником для корейської влади, яка з цієї причини, навіть попри тиск західних партнерів, досі не наважилася продавати летальну зброю Києву.
Усередині Південної Кореї зближення Пхеньяна та Москви посилить критику опозиції в бік президента під тим приводом, що він не зумів належним чином управляти відносинами з цими двома країнами. Для опозиції, яка виступає за зближення з Північною Кореєю, Росією та Китаєм, це певною мірою і важливий козир напередодні парламентських виборів у квітні наступного року.
У всій цій ситуації неможливо оминути увагою Пекін, який є незримою стороною в процесах, що стосуються російсько-корейського зближення, хоч і намагається видавати із себе стороннього спостерігача. Китайські офіційні особи відвідали Пхеньян одночасно з російськими високопосадовцями у липні та вересні цього року. Офіційним приводом для цих зустрічей слугувало святкування 70-річчя закінчення Корейської війни та 75-річчя заснування КНДР. Представники двох країн долучилися до святкового параду, на якому Північна Корея продемонструвала заборонене резолюціями РБ ООН озброєння, а російський міністр оборони Шойгу під час цього візиту запропонував Кім Чен Ину провести тристоронні військово-морські навчання між Росією, КНДР і Китаєм. З боку Пекіна жодних заперечень щодо цього не прозвучало. За деякими даними, на зустрічі російської та корейської делегацій у РФ міг бути також присутній представник Китаю.
Пекін негативно сприймає посилення військової співпраці між США, Японією та Південною Кореєю, зміцнення взаємодії з Філіппінами, Індією, кроки до зближення з В′єтнамом і розглядає їх як такі, що спрямовані на стримування розвитку Китаю. Відтак, російсько-північнокорейське військове зближення, яке сприймається з великою засторогою з боку Вашингтона та його партнерів, а також посилення співпраці в трикутнику КНР—РФ—КНДР слугують відповіддю Сполученим Штатам з боку Китаю та Росії.
Китай остерігається західних санкцій, залежить від західних інвестицій та експорту, тому обережний у діях, які могли б завдати йому шкоди, натомість має в руках «корисного ідіота» — Росію, яка відтягує ресурси Заходу у війні проти України та підвищує градус напруги в Східній Азії. Для Китаю російська деструктивна політика слугує додатковим інструментом протистояння з США. Відтак, годі очікувати, що він перешкоджатиме російсько-корейській військовій взаємодії, зокрема і постачанню зброї. Ба більше, виникають занепокоєння, чи не стане північнокорейський канал можливістю для постачання озброєння до РФ і з Китаю. Наразі це виглядає як припущення, що має стати важливим пунктом для відстеження та запобігання.
Очевидно одне — що більше Владімір Путін матиме часу для ведення воєнних дій в Україні, то більше можливостей він отримуватиме для формування та посилення осі світових вигнанців, а відтак, для підриву міжнародного порядку або того, що від нього залишилося.