«Я злий, я страшний: з кігтями та зубами», — нібито попередив Владімір Путін Девіда Кемерона, коли тодішній прем’єр-міністр Великої Британії вимагав від нього відповіді щодо використання хімічної зброї союзником Росії в Сирії Башаром аль-Асадом і обговорював, наскільки далеко Росія готова зайти, пише Джеймі Детмер у колонці для POLITIСО.
За словами головного зовнішньополітичного радника Кемерона Джона Кессона, якого цитує ВВС в документальному фільмі, Путін продовжив наполягати, що для досягнення успіху в Сирії потрібно використовувати варварські методи, як це зробили США у в'язниці Абу-Грайб в Іраку.
«Я колишній кагебіст», — хизувався він.
Зауваження були зроблені, вочевидь, напівжартома, але, як завжди у випадку з лідером Росії, загроза була очевидною.
І, звісно, Путін довів, що готовий використати страх як зброю у своїй спробі підпорядкувати непокірну Україну. Його війська атакували мирних жителів і вдавалися до тортур і зґвалтувань. Але перемога йому не далася.
У наступні кілька тижнів він, схоже, спробує переломити свої військові невдачі наступом пізньої зими: і, найімовірніше, буде ще більш страшним, виборюючи зубами та пазурами порятунок — для себе і Росії — від подальшого приниження.
Але чи зможе колишній кагебіст досягти успіху? Чи може Росія все-таки виграти війну проти України за вибором Путіна всупереч героїчному та згуртованому опору українців?
Список помилок
З самого початку війна була позначена неправильними судженнями та хибними розрахунками. Путін і його генерали недооцінили український опір, переоцінили можливості своїх власних сил і не змогли передбачити масштаб військової та економічної підтримки, яку Україна отримає від Сполучених Штатів і європейських країн.
Київ не впав за лічені дні — як планував Кремль — і влітку та восени сили Путіна були відкинуті, а до листопада Україна повернула собі більше половини території, яку росіяни захопили в перші кілька тижнів вторгнення. Тож Росія була змушена розпочати дорогу та тривалу звичайну війну, яка подекуди викликала серйозні суперечки серед військово-політичного істеблішменту країни та призвела до того, що внутрішня боротьба Кремля вийшла назовні.
Єдина перемога, яку російські війська здобули за кілька місяців, відбулася в січні, коли українці відступили від соледобувного міста Соледар у Донецькій області на сході України. І є ознаки того, що росіяни знаходяться на порозі ще однієї перемоги з Бахмутом, лише за шість миль на південний захід від Соледара, який, ймовірно, незабаром перейде під їх контроль.
Але жодна з цих залитих кров’ю перемог не є чимось більшим, ніж символічним успіхом, незважаючи на великі втрати, яких ймовірно зазнали обидві сторони. Тактично жодна перемога не є важливою — і деякі західні офіційні особи в приватному порядку кажуть, що президенту України Володимиру Зеленському, можливо, було б краще вийти з Соледара та Бахмута зараз, приблизно так само, як росіяни в листопаді відступили від своєї безнадійної у військовому відношенні позиції на Херсон.
Щоб справді переломити військову долю Росії, Путін найближчими тижнями зробить ставку на свої поповнені мобілізованими резервістами та призовниками сили, які розпочнуть новий великий наступ. Українські чиновники очікують, що наступ почнеться ближче до початку весни. Міністр оборони України Олексій Резніков останніми днями попереджав на прес-конференціях, що Росія цілком може мати до 500 000 військових, скупчених в окупованій Україні та у резерві вздовж кордонів, готових до нападу. Він каже, що атака може початися приблизно в першу річницю війни цього місяця 24 лютого.
Інші українські офіційні особи вважають, що наступ, коли він відбудеться, відбудеться в березні — але принаймні до прибуття Leopard 2 та інших західних основних бойових танків і бойових машин піхоти. У суботу Зеленський попередив українців, що країна вступає в «час, коли окупант кидає все більше своїх сил, щоб зламати нашу оборону».
Усі погляди прикуті до Донбасу
Ймовірно, у центрі уваги росіян буде східний Донбас. Андрій Черняк, чиновник військової розвідки України, заявив Kyiv Post, що Путін наказав своїм збройним силам захопити весь Донецьк і Луганськ до кінця березня.
«Ми спостерігаємо, що російсько-окупаційні війська здійснюють передислокацію додаткових штурмових груп, підрозділів, озброєння та військової техніки на схід. За даними військової розвідки України, Путін віддав наказ захопити всі території Донецької та Луганської областей», – сказав Черняк.
Інші українські посадовці та західні військові аналітики підозрюють, що Росія може використати кілька відволікаючих маневрів, щоб відвернути увагу та заплутати українців. Вони дивляться на атаку, що йде з Білорусі, імітуючи торішній північний наступ на Київ і на захід від столиці в напрямку Вінниці. Але офіційні особи з питань оборони України підрахували, що зараз у Білорусі лише 12 000 російських солдатів, які нібито проводять спільні навчання з білоруськими військовими, а цього навряд чи достатньо для організації диверсії.
«Повторна атака на Київ не має сенсу. Операція з розриву ліній постачання на заході або захоплення Рівненської атомної електростанції може бути більш здійсненною, але для цього знадобляться набагато більші сили, ніж ті, які Росія зараз розгорнула в Білорусі», — стверджує в аналітичній доповіді Майкл Кофман, американський експерт із російських збройних сил і співробітник Центру нової американської безпеки, вашингтонського мозкового центру.
Але досі незрозуміло, куди саме вздовж 600-кілометрової лінії фронту на українському Донбасі припаде головний удар Росії. Західні військові аналітики не очікують, що Росія наступатиме по всьому звивистому фронту — швидше за все, вона розпочне атаку з двох чи трьох напрямків, зосередившись на деяких ключових селах і містах на півдні Донецька, в Кремінній і Лимані на Луганщині та на півдні в Запоріжжі, де вже є дані про посилене нарощування військ і техніки через кордон з Росією.
У Луганській області російські війська відселяють жителів поблизу контрольованих Росією ділянок лінії фронту. Губернатор області Сергій Гайдай вважає, що цей крок має на меті позбутися можливих українських партизанів і місцевих жителів, які співпацюють з українською артилерією.
«Іде активне перекидання російських військ у регіон, і вони точно готуються до чогось на східному фронті», — сказав Гайдай журналістам.
Резніков заявив, що очікує, що російський наступ буде одночасно зі сходу та півдня — із Запорізької області на півдні та на Донецьк і Луганськ. Напередодні основних наступальних дій російські війська відпрацьовують п'ять населених пунктів на фронті, повідомив Генштаб України на брифінгу у вівторок. За їх словами, російські війська перегруповуються на різних ділянках лінії фронту та ведуть удари поблизу Куп’янська Харківської області та Лиману, Бахмута, Авдіївки та Новопавлівки на сході Донецька.
Загальновійськова боротьба
Однак росіянам, швидше за все, не вдасться досягти прориву, якщо вони не зможуть виправити два серйозних недоліки, які досі перешкоджали їхнім військовим операціям — погане матеріально-технічне забезпечення та нездатність координувати підтримку піхоти, бронетехніки, артилерії та авіації для досягнення взаємодоповнювальних ефектів, інакше відомих. як загальновійськова війна.
Оголошуючи в січні про призначення колишнього начальника штабу оборони генерала Валерія Герасимова головнокомандуючим збройними силами РФ в Україні, Міноборони Росії підкреслило «необхідність організації більш тісної взаємодії між видами і родами військ» — іншими словами, покращити ведення загальновійськової війни.
Кофман вважає, що логістичні проблеми Росії, ймовірно, в основному подолані.
«У російській логістиці відбулася чимала реорганізація та адаптація. Я думаю, що в розмові про російські логістичні проблеми зараз вже менше анекдотичності і більше досвіду», — сказав він.
Багато для Росії залежатиме від того, наскільки Герасимову вдалося навчити свої свіжі сили веденню загальновійськової війни, і є великі сумніви, що він мав достатньо часу. Кофман вважає, що українським силам було б краще поглинути російську атаку та вичерпати російський наступальний потенціал, а потім, пізніше цієї весни, взяти ініціативу на себе.
«Втрата боєприпасів, кращіх військ та техніки може зробити оборону Росії в цілому слабшою», — говорить він, припускаючи, що наступ може виявитися невдалим.
Провоєнні російські військові блогери погоджуються. Вони вимагали ще однієї мобілізації, кажучи, що це буде необхідно для проривів, які потрібні для перелому у війні на користь Росії. Колишній офіцер російської розвідки та командир Ігор Гіркін, який відіграв ключову роль в анексії Криму, а потім і на Донбасі, стверджує, що для подолання оборони України знадобляться хвилі призову.
А західні військові аналітики підозрюють, що зараз Україна та Росія виставляють приблизно однакову кількість бойових одиниць. Це означає, що генералу Герасимову, якщо він хоче досягти передбаченого військовою теорією співвідношення бодай три до одного, знадобиться набагато більше живої сили.
Однак інші експерти побоюються, що Росія має достатньо сил, щоб досягти певних оперативних успіхів у разі, якщо військо буде зосереджене.
Річард Кемп, колишній командир піхоти британської армії, прогнозує значні успіхи Росії в найближчі тижні.
«Нам потрібно реалістично оцінювати, наскільки погано все може бути — інакше шок ризикує збити рішучість Заходу», — написав він.
Побоювання полягають в тому, що якщо росіяни зможуть досягти значних територіальних здобутків на Донбасі, то, швидше за все, зросте тиск з боку деяких західних союзників для переговорів.
Але дефіцит кадрів у Герасимова спонукав інших аналітиків вважати, що якщо рішучість Заходу збережеться, то це завадить шансам Росії виграти війну.
«Непевні рішення Путіна під час війни демонструють його бажання уникати ризикованих рішень, які могли б загрожувати його правлінню або міжнародній ескалації — незважаючи на те, що його максималістська та нереалістична мета, повне завоювання України, ймовірно, вимагає вдатись до подальшого ризику, щоб мати бодай якусь надію на успіху», – йдеться в аналізі Інституту вивчення війни цього тижня.
Путін може бути злим і страшним, але, на думку ISW, він не бажає віддавати наказ про суттєві зміни в російській армії та суспільстві, які, очевидно, необхідні для порятунку його війни.