Після того, як у Буркіна-Фасо, Малі й Нігері відбулися військові перевороти, а хунти, які захопили владу, заблокували військову й політичну співпрацю з США та Францією, зміцнивши відносини з РФ, російська держкорпорація “Росатом” провела переговори про будівництво АЕС у регіоні Сахелю. Компанія, зокрема, підписала меморандум про взаєморозуміння щодо будівництва АЕС з Буркіна-Фасо й обговорила план будівництва атомної електростанції з Малі.
Оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA Володимир Кравченко в статті “Росія створює загрозу ядерної катастрофи. Цього разу не в Україні”, пояснив, які ризики це становить.
Якщо плани з будівництва АЕС у Буркіна-Фасо та Малі є блефом Кремля, то його метою може бути можливість додатково тиснути на Захід, прагнення налякати поширенням ядерних технологій і перспективами розміщення цивільних ядерних об’єктів у нестабільних країнах — у Сахелі активно діють не лише туареги, які намагаються створити власну державу Азавад, а й ісламісти, пов’язані з “Аль-Каїдою” та ІДІЛ. Тим часом влада Малі, Буркіна-Фасо, Нігеру не контролює значної частини території своїх країн.
У цій ситуації будівництво АЕС збільшує ризики того, що ядерні об’єкти захоплять сепаратисти або ісламісти, що, своєю чергою, підвищить загрозу ядерної катастрофи.
“Власне кажучи, історія із захопленням росіянами Чорнобильської та Запорізької АЕС показує, наскільки небезпечною та непередбачуваною може бути ситуація”, - зазначає автор.
Втім, оцінюючи перспективи будівництва АЕС у регіоні, варто враховувати не лише ризики безпеки, недостатній рівень розвитку електромережевої інфраструктури, нестачу кадрів, політичну нестабільність, а й високу вартість таких проєктів — по кілька десятків мільярдів доларів. У африканських країн, які залежать від зовнішніх кредитів, таких грошей немає. Не дуже зрозуміло, де візьме потрібні мільярди й РФ, яка тепер витрачає величезні кошти на війну проти України.
Африканіст, співзасновник Центру дослідження Африки Юрій Олійник у коментарі ZN.UA зазначив, що будівництво Росією атомних електростанцій у країнах Сахелю — наразі лише наміри. Своєю чергою, експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак каже: якщо ці проєкти — не блеф, то не виключено, що РФ домовилася з Китаєм про фінансування будівництва АЕС. Зокрема, завдяки цьому, Пекін руками Москви може ще більше посилити свою присутність на континенті, послабивши вплив Вашингтона й Парижа.
Таким чином, попри очевидні переваги атомної енергетики для Африки будівництво АЕС пов’язане із серйозними ризиками, які стосуються політичної нестабільності, економічних викликів, екологічної загрози й соціальної напруженості.
Росія, як відомо, активно просуває в Африці проєкти з будівництва атомних електростанцій, оскільки на континенті гостро відчувається дефіцит електроенергії. Для РФ співробітництво у сфері мирного атома — це частина довготривалої стратегії з посилення політичної присутності в регіоні, контролю над стратегічними галузями економіки й доступу до корисних копалин.
Подібні проєкти зможуть надовго “прив’язати” країни Африки до Росії, забезпечивши Москві політичний вплив, який пізніше можна конвертувати, зокрема й у голосування африканських країн в ООН щодо українських резолюцій.