Путін підписав угоди про початок офіційної (і незаконної) анексії окупованих частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України — території майже такого ж розміру, як Угорщина. Цей крок зроблений лише через кілька днів після інсценованих «референдумів», проведених під дулами автоматів, після яких у Кремлі заявили, що значна більшість виборців вибрали приєднання до Росії. Як світ відреагує на спробу Путіна примусово змінити кордони Європи вдруге за вісім років? Експерти аналітичного центру, Atlantic Council, що досліджує міжнародні відносини та проблеми міжнародної безпеки, роздумують, чого очікувати далі.
- Мелінда Харінг: заступник директора Євразійського центру
- Пітер Дікінсон: редактор UkraineAlert
- Джон Гербст: старший директор Євразійського центру та колишній посол США в Україні
Відчайдушні заходи…
Анексуючи напреедодні окуповану Росією територію та припускаючи, що будь-які спроби України повернути вкрадену землю можуть спонукати Росію застосувати зброю масового знищення у відповідь, Путін «штовхає президента Володимира Зеленського продовжувати війну перед лицем не надто завуальованої ядерної загрози», — каже Мелінда Харінг.
Пітер Дікінсон стверджує, що це ознака «відчайдушного бажання повернути ініціативу» після успішного українського контрнаступу на північному сході Харківської області.
«Путін цілком може бути першим лідером в історії, який спробує здійснити анексію, поки його армія відступає».
…чи більш скромні цілі?
Але Джон Гербст зауважує, що гамбіт Путіна може бути більш виваженим. «Можливо, ці погрози спрямовані на те, щоб США не постачали більш передову зброю, про яку наполегливо просила Україна, щоб провести потужний, успішний контрнаступ цієї осені».
На думку експерта, Кремль може жити з жорсткими розмовами західних урядів, які збігаються з риторикою Путіна. Але в короткостроковій перспективі він хоче, щоб Захід утримався від надсилання Україні важкого озброєння, такого як танки, винищувачі та артилерійські системи великої дальності, які могли б посилити український контрнаступ. (США вже оголосили, що надішлють в Україну ще вісімнадцять пускових установок високомобільної артилерійської ракетної системи, але вони не зможуть бути доставлені найближчим часом). Це стане «тактичною перемогою» для Путіна, даючи йому «простір для боротьби».
Тим часом удома Путін «все ще контролює служби безпеки» і залишається «жорстко при владі», каже Мелінда Харінг. «У той час як понад 200 тисяч російських чоловіків втекли» з країни, щоб уникнути призову в армію в рамках нової мобілізації, «вони залишили російське населення, яке мало можливості протестувати та чинити опір війні», але й досі не було зафіксовано «хвилі протестної активності». Вона додає, що російський лідер поки що роздумує, що можливо: «Путін не знає, що йому зійде з рук, але поки не пишіть свій політичний некролог».
Жодного компромісу
Пітер Дікінсон радить західним лідерам стояти твердо на своїх позиціях, посилити санкції проти Росії, збільшити військову підтримку України та «послабити будь-які тривалі очікування Кремля щодо майбутнього компромісу, публічно підтвердивши колективну відданість Заходу перемозі України».
Мелінда додає, що партнери України повинні заохочувати інші держави, що володіють ядерною зброєю, зокрема Китай та Індію, «публічно та приватно сказати Росії відступити та припинити робити безвідповідальні погрози», і що Білий дім має продовжувати свої агресивні застереження щодо ядерного шантажу Росії.
Але чи буде цього достатньо? «Ніхто не знає», — каже Мелінда. Зрештою, зазначає вона, Путін проігнорував попередження США напередодні свого вторгнення 24 лютого. І наразі не демонструє жодних ознак відступу, - пише Atlantic Council.