Про це в своїй статті для ZN.UA пише директор Російсько-Українського інформаційного центру Олег Бондаренко.
Більш того, за його словами, Москві вкрай протипоказано це робити тому, що центр інтеграції не може бути залученим у чужі інтеграційні механізми на правах рядового члена.
На переконання експерта, імперська модель для Росії є найбільш природною формою існування. А російська національна держава, про яку марять націоналісти, - «це чистісіньке божевілля: Московсько-нижньогородське князівство з ядерним потенціалом СРСР?»
«Хоч би як євроатлантики намагалися просувати свої підходи, все одно доцентрові тенденції на євразійському просторі, як і раніше, крутяться навколо Москви. Хоча б тому, що центром і джерелом історичної модернізації на євразійському просторі була і залишається Росія», - переконаний автор.
І Стара Європа, за його словами, це добре розуміє. «Нас усіх разом усього 500 мільйонів, а в Азії лік іде на мільярди, - журиться в одному з інтерв’ю екс-міністр оборони Франції сенатор Жан-П’єр Шевенман. - Тому ми повинні допомогти Росії зберегти її вплив у регіоні».
«Він, як і багато інших високопоставлених європейських політиків, визнає, що гегемонія Заходу закінчилася, і ми вступаємо в епоху постзахідного світу, в якому, перефразовуючи Мадлен Олбрайт, «без Росії не обійтися». А всередині європейського континенту дедалі популярнішим стає ще одне одкровення Шевенмана, що вражає своєю історичністю: «Зближення Німеччини і Росії, перерване двома світовими війнами, знову виходить на високий рівень і стає світовим порядком денним» (29 березня 2011 р., Париж, Національна асамблея Франції, виступ на конференції «Європа, Росія і США після виборів 2012 року»). Це підтверджують запуск «Північного потоку», співробітництво «Газпрому» і Ruhrgas, розвиток інших спільних російсько-німецьких проектів - майбутніх флагманів європейсько-російських відносин», - пише автор.
Детальніше читайте в свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в статті Олега Бондаренка «Зрозуміти Євразійський союз».
