Як повідомив на брифінгу у вівторок, 8 липня, міністр юстиції України Павло Петренко, нині на розгляді Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) перебувають два позови від України до Росії у зв'язку з подіями навколо Криму і Донбасу. Трохи більше місяця тому (3 червня) це подання анонсував прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. Він заявив, що оскільки "приєднання" Росією Криму порушує українське та міжнародне законодавство, в тому числі міжнародні договори України з Російською Федерацією, Україна подала до ЄСПЛ два позови - щодо анексії Криму та відповідальності Росії перед Україною. Також український прем'єр тоді нагадав, що Генеральна прокуратура України почала розслідування відносно української власності у Криму після анексії Криму Російською Федерацією. "У рамках кримінальної справи український уряд подає позов на суму більш як 1 трлн грн", - зазначив він.
"В ЄСПЛ на сьогодні два позови. Один великий, який включає в себе порушення прав військовослужбовців, журналістів, ми його доповнили економічною частиною. Сума - 1 трлн 180 млрд грн. Це ті збитки, які були пораховані за обмеження права користування майном", - уточнив суму очікуваного відшкодування голова українського Мін'юсту Петренко. Також він нагадав, що ЄСПЛ виніс рішення, в якому встановив незаконність перебування російської армії на території Криму і зобов'язав РФ вивести свої війська. "Вони це рішення не виконали. Але саме це рішення є фундаментом для процесу, пов'язаного з компенсацією збитків", - наголосив міністр.
Крім того, уряд почав використовувати і квазісудові засоби компенсації збитків щодо аеропортів і морських портів. Зокрема, за словами міністра, Україна звернулася зі скаргами до Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і міжнародного морського арбітражу. "Ми зафіксували 3360 фактів порушень російськими компаніями нашого авіаційного простору і нараховуємо штрафні санкції - кожного дня це близько 1 млн дол. Станом на вчора це було понад 200 млн грн", - сказав він. Аналогічні процедури здійснюються щодо морських портів у зв'язку з неможливістю користуватися ними.
Мене дивує однозначність цієї суми, тобто виходить, що ми за 1,2 трлн грн начебто продаємо Крим, і після теоретичної сплати суми Росія нібито нічого не винна. Структуру позову чомусь тримають у таємниці, але, очевидно, уряд має на увазі плату за конфісковане державне майно, наприклад, "Чорноморнафтогаз" і газопроводи, державні банки та державні підприємства, в т.ч. виноробні підприємства, курорти й оздоровниці, порти і кораблі, військові частини та аеропорти й інше. Але про саму кримську землю якось забули, і про неї не говорять ані прем'єр, ані міністр юстиції, точніше, про компенсацію за її незаконне захоплення, а це найголовніша державна власність у Криму. Насправді юридично Росія ще повинна платити за кожен день анексії державної землі Криму як за незаконне володіння нею. І головне - щороку!
Стаття 390 Цивільного кодексу України "Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння" передбачає: "Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним". Особливо цікаві слова "могла отримати".
З 28 травня 2017 р. орендна плата за перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (18,2 тис. га) відповідно до Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (підписана у м. Харкові 21 квітня 2010 р. і ратифікована законом від 27 квітня 2010 р. №2153-VI) становить 100 млн дол на рік, тобто 5495 дол. за гектар на рік. І це досить маленька плата порівняно з орендою інших військових баз у світі, але в цьому разі ще просто орендується багато землі без споруд у вигляді полігонів, стрільбищ та іншого. Крім того, тепер увесь Крим перетворюється на військову базу Росії. Тому в умовах анексії на підставі цих цифр ми можемо визначити вартість "оренди" всієї державної землі Кримського півострова, яку Кремль може отримати від третіх сторін і (або) самого себе.
Площа всієї Автономної Республіки Крим - 26081 кв. км (або 2,6 млн га). З Республіканської програми використання та охорони земель в Автономній Республіці Крим на 2010–2015 рр. (затверджена постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 р. №1912-5/10 за підписом Володимира Константинова (нинішнього "голови державної ради Республіки Крим") можна дізнатися, що в державній власності перебуває 1384,2 тис. га (або 53,1% від загальної площі республіки), у тому числі 588,5 тис. га сільськогосподарських угідь (32,7% від загальної площі сільгоспугідь республіки). Помноживши 5495 дол. за гектар на рік на 1384,2 тис. га, отримаємо суму в 7,6 млрд дол. на рік. От вам і розмір щорічних компенсацій з Росії за порушення міжнародного права щодо державних земель українського Криму. Україна може отримувати цю компенсацію природним газом, що проходить через її територію, на підставі рішення міжнародного суду. І це без урахування державної землі в Севастополі.
У 2013 р. імпорт природного газу в Україну становив близько 28 млрд кубометрів, навіть при ціні в 500 дол. за тисячу кубометрів це 14 млрд дол. на рік, таким чином, окупація Криму може вдвічі знизити вартість газу з Росії, а при ціні в 385 дол. його нам у цьому обсязі повинні поставляти майже безплатно!
Таким чином, імпортний природний газ на час окупації у нас може бути безплатним або вдвічі дешевшим, а сплачені за нього споживачами гроші мають спрямовуватися до бюджету на відновлення країни, в т.ч. через розвиток альтернативної енергетики, допомоги переселенцям і зміцнення обороноздатності. За рахунок агресора, по справедливості й Закону.
А то ми дожилися до того, що вже й адвокат з Німеччини Хайнц Йозеф Зер подав скаргу до Європейського суду з прав людини через протизаконні дії Росії на території України та проведення на українському півострові незаконного референдуму.
У своїй заяві юрист звертається до п. 4 ст. 2 Статуту ООН, згідно з яким усі члени ООН у своїх міжнародних відносинах повинні утримуватися від будь-якого застосування сили або загрози застосування сили, порушення територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави або в інший спосіб суперечити цілям ООН.
Мене обурила нещодавня пропозиція єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Еттінгера про виплату Україною мільярда доларів газового боргу Росії. Вони окуповують, а ми їм ще й повинні заплатити?! Прямо як у байці Крилова "Вовк та ягня": "Ти винен тим уже, що хочу я, бач, їсти...". А тепер і вимога передоплати, а потім і відключення подачі природного газу Україні. Тому до згаданого позову на 1,2 трлн грн необхідно подати позов на 7,43 млрд дол. за кожен рік незаконного володіння державною землею в Криму. Це буде орендна плата за перебування Росії на території України. Адже Крим не продається, а є тимчасово окупованою територією за законом України від 15 квітня 2014 р. №1207-VII, і ми розраховуємо повернути і державне майно.
Увесь процес розтягнеться на роки, і повністю суму можна підрахувати тільки після повернення Криму (за весь час незаконного користування), і ніхто прямо платити не збирається, але це законний спосіб зробити Крим подвійно економічно невигідним Росії. А нині потрібно просто повністю припинити платити за газ (ми "заплатили" окупацією Криму), крім того, в іншому разі ми спонсоруємо агресора і кремлівських олігархів замість допомогти своїм громадянам та економіці. А повний взаємозалік буде проведено після повернення Криму, а зараз кліринг (взаємозалік).
Аргументація базується на тому, що на рівні міжнародних організацій, починаючи з Організації Об'єднаних Націй і закінчуючи принаймні ста країнами - членами ООН, те, що відбулося в Криму, визнано анексією, а за неї потрібно платити. Запрошую адвокатів приєднатися для підготовки юридичного документа для міжнародного суду, який займається питаннями власності. Позов щодо компенсації за збитки від анексії Криму може розглядатися Міжнародним судом ООН, тим більше що й Україна, і Російська Федерація є членами цієї організації. Тому трохи дивно, що наша держава подала позов про компенсацію до Європейського суду з прав людини, котрий, як правило, розглядає справи між громадянами та державами, а не між державами, і в нього можна подати скаргу на Росію від громадян або неурядових організацій. Але і міждержавні позови теж можливі. Тож чи використовує нині Україна всі наявні інструменти для захисту прав і матеріальних інтересів держави та її громадян, велике питання. Якщо, звичайно, такий захист - справді необхідний та очікуваний чиновниками результат, і все затіяно не лише для імітації процесу…