На третій рік повномасштабного вторгнення Росії та дії воєнного стану 23 травня 2024 року 250 народних депутатів проголосували в першому читанні за законопроєкт №7033-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень».
Зазначений законопроєкт уже був предметом суспільного розголосу та занепокоєння бізнес-середовища ще з березня 2023 року. На жаль, небезпідставно.
Яка основна мета законопроєкту
Згідно з Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень доступ до нього має значна кількості осіб — усі судді, працівники апаратів судів, члени та уповноважені працівники секретаріату Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, а також уповноважені працівники Офісу генерального прокурора та всіх правоохоронних органів, від поліції до Національного антикорупційного бюро і Державного бюро розслідувань та їхніх територіальних підрозділів.
Отже, у разі недовіри один до одного, коли завчасне попередження про обшук може призвести до знищення доказів у кримінальному провадженні, такий доступ нардепи хочуть обмежити і для цих осіб, що виглядає логічним. Але є одне але: вони хочуть обмежити і загальний доступ до ухвал, якими було відмовлено правоохоронцям у дозволі на такий обшук, адже закон забороняє звертатися з такими клопотаннями повторно.
Понад те, вони хочуть ще й заразом засекретити ухвали про арешт майна та тимчасовий доступ до речей і документів, а також про відмову у задоволенні таких клопотань, в яких було би видно, чим ці правоохоронці займаються, про що трохи нижче.
Друга мета — це на період дії воєнного стану та на рік після його закінчення обмежити з мотивів безпеки загальний доступ до судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби. Причому пояснюється це тим, що у реєстрі фігуруватимуть посада, місце роботи та обставини злочину, що становитиме загрозу національній безпеці, і на цьому теж зробимо особливий акцент.
Законопроєкт також пропонує обмежити публікацію в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу:
- найменування органів військового управління, військових частин, закладів і навчальних підрозділів вищої освіти;
- найменування суб'єктів, які входять до складу оборонно-промислового комплексу України;
- адреси місцезнаходження і найменування об'єктів критичної інфраструктури;
- адреси місцезнаходження та найменування об'єктів державної власності, які мають критичне значення для оборонно-промислового комплексу України.
Щодо такого підходу, то все дуже логічно. Немає свідомих людей, які не підтримували б цієї ідеї, — навіщо надавати ворогу інформацію, куди спрямовувати дрони або ракети? Є лише два запитання: чого це положення не було головним і чому так пізно про нього згадали законодавці?
Як можуть і будуть зловживати цими положеннями правоохоронці
Насамперед згадаймо, що адвокати, правозахисники, бізнес-асоціації після запровадження воєнного стану такого значного тиску на бізнес усіх правоохоронців, окрім НАБУ, не бачили вже дуже давно.
Не залишалися осторонь і працівники СБУ, які дуже часто брали участь мало не в усіх кримінальних провадженнях на підставі доручень слідчих поліції та Бюро економічної безпеки. Тиск перейшов усі межі, і остатньою краплею була «справа Мазепи», але, як виявляється, таких справ вони хочуть породити ще більше.
Положення щодо обмеження доступу до судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, доступу до ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей і документів, а також про відмову у задоволенні таких клопотань є непропорційним, не відповідає меті таких рішень і порушує право особи на захист, зокрема, й від свавільного втручання в приватне життя, та право на підприємницьку діяльність.
Відкритий доступ до реєстру судових рішень заважав і заважатиме нечесним правоохоронцям, які звикли порушувати підслідність у своїх кримінальних провадженнях і «кошмарити» бізнесменів та заможних людей. Під прикриттям «обставин злочину, що становлять загрозу національній безпеці», вони і далі хочуть займатись економічними злочинами упереджено, порушуючи підслідність, щоб цього ніхто не бачив, при цьому ще й рік після війни.
Існує значна кількість кримінальних проваджень, де заможних бізнесменів на підставі допиту працівником СБУ обвинувачують у співпраці з ворогом. Далі все дуже просто — майно і рахунки арештовують, підозрюваних садять у СІЗО, а потім ведуть так звані переговори.
Навіть у відкритому реєстрі вже є сотні таких історій, які очевидно розваляться у будь-якому суді і очевидно ніхто цих справ не збирається туди передавати.
Крім того, частина справ, що належать до підслідності цього надзвичайно потужного органу, становить суспільний інтерес, адже стосується публічних і високих посадових осіб, у тому числі і силових відомств, що працювали в інтересах Росії. Приховування інформації про таких осіб сприяє відчуттю безкарності, адже суспільство не буде належним чином поінформоване про справедливе покарання для них.
Недовіри до правоохоронних органів немає, і тому можна поставити таку значну ширму в їхній діяльності? Чому замість вирішення питання на рівні підвищення дисципліни цих осіб хтось хоче нечесним правоохоронцям розв’язати руки? На цьому тлі буквально знущанням виглядає заява заступника генпрокурора Д.Вербицького про створення дашборду з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) щодо справ проти бізнесу.
Оскільки цей закон депутати мають розглядати у другому читанні, то ще є час на внесення поправок, які унеможливили б збільшення тиску на бізнес за дотримання норм, які необхідні для посилення державної безпеки. Ще є час мотивувати правоохоронців до прозорої діяльності.