Коли цього тижня Світовий банк оприлюднив свою останню оцінку шкоди, завданої Україні через російську війну, він оголосив, що ціна відновлення та відбудови зросла до $411 мільярдів. Однак не було сказано, хто за це заплатить, пише Патриція Коен – кореспондент із питань глобальної економіки — в The New York Times.
Для України відповідь здається очевидною: конфіскувати приблизно $300 мільярдів активів російського Центрального банку, які західні банки заморозили після вторгнення минулого року. З розпалом війни ця ідея знайшла прихильників.
Євросоюз вже заявив про бажання використати кошти Кремля для оплати реконструкції України. За наполяганням кількох країн Східної Європи та Балтії минулого місяця блок скликав робочу групу для оцінки можливості отримання цих коштів, так само, як і заморожених активів, що належать приватним особам, які потрапили під європейські санкції.
«В принципі, все однозначно: Росія повинна заплатити за відновлення України», — заявив прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, який головує в Раді Європейського Союзу.
Водночас, зазначив він, реалізація цього принципу на практиці є непростою.
«Це має бути зроблено відповідно до законодавства ЄС та міжнародного права, і наразі для цього не існує прямої моделі», — сказав Крістерссон.
Робоча група, яка має дворічний мандат, має зустрітися в Брюсселі наступного тижня.
Високопосадовці в Сполучених Штатах та інших країнах висловилися більш скептично. Після візиту до Києва минулого місяця міністр фінансів Джанет Єллен повторила свої застереження щодо значних юридичних перешкод. Уряд Швейцарії заявив, що конфіскація приватних російських активів у банків порушить конституцію Швейцарії, а також міжнародні угоди.
Юридичні дебати – це лише частина моральних, політичних та економічних проблем, які створює потенційна конфіскація російських запасів.
Єллен та інші стверджують, що арешт рахунків Росії може підірвати віру в долар — валюту, яка найбільш широко використовується у світовій торгівлі та транзакціях. Може статись, що іноземні країни більш неохоче зберігатимуть гроші в банках США або уникатимуть інвестицій, побоюючись, що вони можуть бути конфісковані. Водночас, експерти стурбовані тим, що такий крок може поставити американські та європейські активи, які знаходяться в інших країнах, під ризик експропріації в майбутньому, в разі виникнення міжнародних суперечок.
Є також занепокоєння, що конфіскація підірве віру в систему міжнародних законів і угод, які західні уряди відстоюють найбільше.
Але руйнування Росією інфраструктури України, звинувачення президента Владіміра Путіна у військових злочинах та труднощі економічного тиску на Росію, в той час, як попит на її енергоносії та інші експортні товари залишається високим, роблять цю ідею дедалі більш популярною.
Крім того, існує усвідомлення того, що вартість відновлення України після закінчення війни значно перевищить суму, яку готові дати навіть такі заможні союзники, як Сполучені Штати та Європа.
Сполучені Штати, Європейський Союз, Велика Британія та інші союзники спрямували мільярди доларів на військову підтримку України: танки, ракети, боєприпаси, безпілотники та інше військове обладнання. І цього тижня Міжнародний валютний фонд схвалив найбільшу позику — $15,6 мільярда— лише для того, щоб утримати зруйновану економіку України на плаву.
Але суспільна підтримка продовження фінансування не є невичерпною.
«Якщо зараз важко отримати кошти на утримання інфраструктури чи житла, то чому пізніше їх буде легше отримати?» – питає Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки та колишній міністр уряду. За його словами, Україні досить важко отримати гроші та техніку зараз, поки українців вбивають. Коли війна завершиться, це буде ще складніше, вважає він.
Лоуренс Трайб, університетський професор конституційного права в Гарварді, вважає, що закон 1977 року Про міжнародні надзвичайні економічні повноваження, дає президенту США повноваження конфісковувати суверенні російські активи та перепрофілювати їх для України.
Раніше влада США вже конфіскувала іракські та іранські активи та перенаправила їх для компенсації жертвам насильства, врегулювання судових позовів або надання фінансової допомоги.
Трайб визнає, що розрахунки щодо впливу на долар або інвестовані активи, зрештою, матимуть для політиків більше значення, ніж юридичні. Однак він вважає ці ширші політичні проблеми непереконливими.
«Безумством є стверджувати, що конфіскація активів є більш дестабілізуючою, ніж агресивні війни. Виживанню світової економіки набагато більше загрожує поведінка Росії, ніж будь-яка фінансова відплата», — сказав Трайб в одному з інтерв’ю.
Він також вважає, що ці мільярди є набагато важливішими як засіб стримування чи покарання, ніж висунення звинувачень у військових злочинах.
Інші видатні голоси в Сполучених Штатах підтримали цю ідею. Лоуренс Саммерс, колишній міністр фінансів; Роберт Зеллік, колишній президент Світового банку та торговий представник США; і Філіп Зеліков, історик з Університету Вірджинії та колишній радник Державного департаменту, висловили свою думку в статті для Washington Post.
«Передача заморожених російських резервів була б морально правильною, стратегічно мудрою та політично доцільною», — написали вони.
Кілька країн, окрім України, вжили заходів, щоб заморозити та конфіскувати іноземні активів, що належать російським фізичним та юридичним особам, і використати гроші на реконструкцію. У грудні уряд Канади розпочав процес конфіскації $26 мільйонів, що належать російському олігарху Роману Абрамовичу, після ухвалення закону , який полегшує конфіскацію приватних російських активів у осіб, які перебувають під санкціями.
Минулого місяця федеральний суддя в Манхеттені дав добро на конфіскацію $5,4 мільйона у іншого підсанкційного російського бізнесмена Костянтина Малофєєва. Естонія так саме планує ухвалити законодавство, яке надасть уряду подібні повноваження.Водночас, Трайб, Саммерс та інші стверджують, що основна увага має бути зосереджена не на конфіскації приватних активів, що з правової точки зору було б набагато складнішим і трудомістким, а на сотнях мільярдів, якими володіє центральний банк Росії.
Звідки б не надходили гроші, рахунок зростає. За останній рік економіка України скоротилася на третину. За даними Світового банку, війна підштовхнула до бідності понад сім мільйонів людейта зупинила 15-річний прогрес у розвитку.