У воєнний час не заведено критикувати свій уряд. Тим більше коли йде війна на два фронти - на зовнішньому за цілісність країни і внутрішньому за її оновлення та зцілення. Але поступово звикаєш і до війни, минає ейфорія від мнимих перемог та від солідарності з "вождями" майдану. Після стількох мук і пролитої крові ми отримали тимчасовий уряд, що скидається на зграю піраній, які ділять портфелі і рвуть бізнес-активи правителів-втікачів. Чимало тих, хто стояв на майданах, сподівалися на оновлення й омолодження обличчя нашої влади, всієї вертикалі управління. Старі кадри просто не здатні змінити свою ідеологію і шкалу цінностей на вільно-європейську. Тому не годилося б "пускати до влади" тих, хто був частиною попередньої системи. Проте, на жаль, при владі є ті, кого там бути не повинно, є ті, хто знову прагне до влади, а також ті, хто пішов із влади під шумок, не відповівши за скоєне.
Новий "клименко"
з Криму
У Міністерстві доходів і зборів очікують чергових реформ. Поки що незрозуміло, наскільки вони будуть ефективними. Але прихід до керівництва людей радянської формації з небездоганною репутацією не вселяє особливих сподівань.
Єдину Службу фінансових розслідувань доручили створювати 60-річному генерал-полковникові міліції Володимиру Петровичу Хоменку. Далекого 1976 р., коли багато майданівців ще не з'явилися на світ, він уже трудився інспектором ВБРСВ. В уряді Миколи Азарова встиг побувати начальником податкової міліції Криму. У 2005 р. служив шефом міліції півострова, потім працював начальником кримської СБУ. Кар'єра Хоменка в правоохоронних органах скінчилася 5 років тому на посаді заступника міністра МВС Юрія Луценка. І, доки існував "Фронт змiн" Арсенія Яценюка, Хоменко був головним антикорупціонером тіньового уряду опозиції. Крім того, Хоменко родом із Чернівців. То виходить, що Яценюк збирає навколо себе людей за земляцьким принципом: хто з Чернівців або Криму, де нинішній прем'єр працював міністром економіки, у того й більше шансів опинитися в нинішній владі.
Кажуть також, що Арсеній Петрович, який не дуже тямить у тонкощах роботи силових відомств, воліє майже сліпо довіряти старим кадрам, що в нинішні часи може загрожувати наслідками для будь-якої реформи, про які було сказано чимало солодких слів. У Європі, куди ми прагнемо, вимогливо ставляться до репутації людини при владі. Система всіляко намагається відгородити себе від політиків та чиновників, причетних хоча б до одного скандалу. Але не так в Україні.
Громадськість ще не встигла забути низку скандалів з участю Хоменка. Він відомий тим, що навіщось отримав два ідентифікаційних номери платника податків, про що навіть ДПАУ у 2010 р. воліла не говорити, пославшись на незгоду самого Хоменка. Відомо також, що Хоменко володів викраденою за кордоном Audi A8. У період роботи в Криму Хоменко всіляко перешкоджав впровадженню іменних квитків на поїзди, що аж ніяк не сприяло приборканню тіньового ринку та боротьбі залізниці з квитковим колапсом на кримському напрямку. Також були публікації про його участь у тіньових схемах постачання МВС та завищенні вартості закордонних паспортів.
Можливо, все це підступи ворогів "антикорупціонера", але перед призначенням на таку відповідальну посаду прибічникам люстрації не завадило б перевірити, якими активами володіє подружжя Хоменків. За нашою інформацією, це новий готель і будинок побуту в Ялті, елітний особняк та земельні ділянки в Лівадії, квартири в Києві, Ялті, Алушті й Сімферополі, невелика мережа магазинчиків. Викрадену Audi A8 замінив на чесно зароблений Porsche Cayenne зі скромними номерами 0002. У народі такі номери жартівливо називають "другий після Бога". Як характеризують Хоменка люди, котрі його знають, - він заточений лише на особисту вигоду, оскільки вихідці з ВБРСВ інакше не можуть дихати.
Що ж зроблено паном Хоменком на новій посаді?
По-перше, запроваджено армійську дисципліну. Практикуються стройові огляди у вихідні дні, нічний графік роботи, нелегальне документування та збір компромату на співробітників Міндоходів.
По-друге, складено список фірм, роботу яких буде заблоковано найближчим часом. За деякою інформацією, до цього списку ввійшли близько 200 підприємств реального сектору економіки. Задіяні всі репресивні ноу-хау Клименка: це і блокування здачі звітності, і клеймо "податкова яма", і обнуління звітності за попередні періоди. Прикметно, що в "black-лист" увійшли ті, хто зумів вижити при режимі Януковича і не був помічений у підтримці БЮТ.
Арсеній Яценюк неодноразово заявляв про необхідність податкової амністії. При Януковичі бізнес був заручником режиму, а не його поплічником, усі працювали за правилами, встановленими тим-таки Міндоходів. Інакше тавро "ворог Майдану" можна зараз поставити на 70% підприємств.
По-третє, створення єдиної Служби фінансових розслідувань потребує на дві третини інтелектуального, а не силового підходу. При Хоменку Служба фінансових розслідувань перетвориться на каральний орган, оскільки очолює її людина старої системи, радянсько-міліцейського типу мислення і далеко не європейської системи цінностей.
За задумом Хоменка, якому дуже довіряє Яценюк, Служба фінрозвідки має охоплювати буквально всіх силовиків з економіки, включно з МВС, СБУ, Генпрокуратурою та Фінінспекцією. Прикметно, що це потребуватиме внесення змін до понад 100 законів України. На тлі нездатності ввести в законодавче поле маленький Люстраційний комітет Єгора Соболєва таке видається взагалі нереальним. А в основу проекту лягла концепція Андрія Головача, який із 2010 р. і аж по березень 2014-го був першим заступником голови ДПАУ та начальником податкової міліції України. Головач дружить із Олександром Януковичем, він мало не став головним податківцем. Але ні йому, ні президентському синові не вдалося зробити те, що тепер намагається зробити Хоменко з благословення Яценюка.
Як ми знаємо з гіркого досвіду, ефективність і чесність таких структур досить сумнівні апріорі. Від того, що будуть перетасовані й перепідпорядковані якісь органи влади, нічого на краще не зміниться. А ось на гірше - найімовірніше.
"Ківаловщина" з Одеси
У тих, хто постраждав від колишньої корупційної системи - звичайних людей і бізнесменів, - з'явилася надія, що вони можуть вплинути на багато кадрових рішень. І вони цією надією (й можливістю) у міру сил користуються, активно перешкоджаючи появі при владі старої загартованої гвардії хабарників.
Зокрема, громадськість провела низку акцій проти сумнівних призначень у Вищу раду юстиції. Як відомо, у 2009 р. виникла така процедура формування ВРЮ, коли стало можливо, замість прописаного законом з'їзду під егідою Мін'юсту, проводити збори якоїсь громадської організації з участю "мастодонтів юриспруденції та права" - Сергія Ківалова, Андрія Портнова і Володимира Шаповала. Саме ця трійця й вирішувала, хто увійде до Ради юстиції. Більше того, був там і ще один пан - Петро Мельник, той самий ректор-втікач Податкової. Його, до речі, днями звільнили із СІЗО під знижену в 50 разів заставу. Його ж адвокат при цьому називає справу Мельника політичною.
І ось Ківалов вдався до ще однієї спроби провернути той самий фокус уже в квітні нинішнього року, провівши з'їзд в Одесі, щоб потім оскаржити підсумки запланованого на
29 квітня справжнього з'їзду. Люстраційний комітет Єгора Соболєва разом із активістами намагався запобігти шабашу. Зокрема, їм вдалося не допустити обрання на посаду голови Вищого спеціалізованого суду України судді Володимира Колесниченка, який має далеко не найкращу репутацію. Причому громаді й доводити особливо нічого не довелося, оскільки багато хто зіштовхувався зі свавіллям цього судді особисто.
Була спроба проштовхнути в суд і суддю Сергія Міщенка, відомого тим, що він вів газові справи проти Юлії Тимошенко і дуже тісно співпрацював у цій справі з Генеральною прокуратурою імені "римського прокуратора" Віктора Пшонки. Для повноти картини бракує тільки тріумфального возсідання Родіона Кірєєва на троні Печерського суду, і можна вважати, що люстрація загинула не народившись.
І ще. Заміна попереднього уряду на новий завершилася тотальною заміною буквально всіх міністрів і голів центральних органів влади. Це факт. Однак, навіть будучи не дуже кровожерливим, хочу запитати: чому суду і слідства спокійно уникнули ті, хто, поза всякими сумнівами, був причетний до корупції? І чому до влади прийшли ті, хто був завжди поруч із головними мафіозі?
Практично без запитань і претензій були відпущені куди очі бачать чимало чиновників високого рангу, за якими теж багато гріхів: Ігор Прасолов, екс-міністр економіки, який "сидів" на держзакупівлях і тендерах; Володимир Козак, екс-міністр інфраструктури, що залишив у спадок нащадкам Укрзалізницю з боргами на 21 млрд грн.; Олександр Вілкул, колишній інфраструктурний віце-прем'єр, що курирував мільярдні потоки і не добився жодного успіху; Юрій Колобов, колишній міністр фінансів, причетний до жалюгідного стану держбюджету; Олена Лукаш, екс-міністр юстиції, яка не тільки душила народний опір, а й була одним зі стовпів корупційного гіганта імені Януковича. Нарешті, сам Азаров спокійно відпочиває на пенсії, тоді як його внесок у розвал економіки один із найвагоміших. Але в Української держави немає питань.
Тоді як США і ЄС запроваджують санкції проти російських та українських чиновників і бізнесменів, український уряд демонструє дивну благодушність. Це тільки в Ізраїлі можна дати тюремний строк прем'єр-міністрові, викритому в корупції. До речі, саме Ізраїль і подарував нам правило не критикувати уряд під час війни. Якби ж цей уряд не давав стільки приводів…
Найнеприємніше полягає в тому, що список сумнівних осіб, які рвуться до влади і досягають своєї мети у всіх регіонах країни, прямо-таки величезний. Ми торкнулися тільки деяких, та й то не найвищих посад. Усе описане для нинішньої влади - не таємниця за сімома замками. Інша річ - що вона планує з усім цим робити? І чи планує?