МВС і КДБ готові зжерти одне одного…
Віктор Суворов, «Акваріум»
Міністр МВС Анатолій Могильов, оповістивши публіку про затримання макіївських терористів, активно переконував громадськість, що історію з вибухами в Макіївці можна сміливо здавати в брухт. Мовляв, справедливість восторжествувала, любиме місто може спати спокійно, честь і слава рідній міліції.
Канонічна версія події, яку, за нашими даними, у верхах вирішено вважати єдино правильною, нагадаємо, така. Після розбійного нападу на таксиста в тій-таки Макіївці по гарячих слідах затримано двох молодиків, 23 і 24 років, які на допитах зізналися і в скоєнні терактів 20 січня. Вина підозрюваних підтверджується також збігом їхніх відбитків із «пальчиками», залишеними на адресованій владі записці з вимогою викупу на суму 4,2 млн. євро.
Крім того, під час обшуку в затриманих вилучено «елементи, які підтверджують їхню причетність до скоєння злочину». Елементи ці складаються із «решток речовин, які можуть використовуватися для виготовлення вибухівки», але куплені у звичайному господарському магазині. У переказі міністра, підозрювані зізналися в тому, що знайшли рецепт вибухівки в Інтернеті й вирішили з допомогою саморобних бомб роздобути гроші через шантаж влади. Один пристрій був із годинниковим механізмом, інший - із бікфордовим шнуром. По гроші хлопці не прибули, оскільки злякалися. Проте злочин мав корисливий мотив, тому міністр не виключає, що статтю «тероризм» перекваліфікують на щось менш екзотичне.
Проте у схваленої в керівних інстанціях версії (інакше ніхто б Могильова «у телевізор» не випустив) є свої противники. Так, скептично оцінюють викладену міністром фабулу наші джерела у Службі безпеки, котрі стверджують, що «слідчій групі СБУ була відома ціла низка обставин, які абсолютно точно мали місце, але не збігаються з показаннями підозрюваного». Зокрема йшлося про тип використаної вибухівки і характеристики вибухового пристрою.
Крім того, на деякі запитання відповіді так і не отримані. Перше, очевидне, яке напрошується, - чому Могильов? Із самого початку слідство у цій справі вела Служба безпеки. Офіційна прес-служба міліцейського відомства і високопоставлені чини МВС ухилялися від коментарів про перебіг слідства, посилаючись саме на те, що макіївські теракти та успіхи в їх розслідуванні - виключно прерогатива СБУ. Однак про перемогу над тероризмом заявили прокурор Донецької області Володимир Гальцов, заступник міністра МВС Василь Фаринник і, нарешті, міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Але голова СБУ Валерій Хорошковський, відповідальний за цю справу, мовчить.
Хоча саме в нього, Хорошковського, слід поцікавитися, які були підстави для твердої впевненості в тому, що нових вибухів не буде, про що він заявив увечері 20 січня? Тоді ніхто не знав, чиїх рук це справа.
Хоча для пошуку підривників було створено антитерористичний центр, покликаний координувати дії зайнятих у цьому процесі структур, кожне правоохоронне відомство пішло своїм звичним шляхом і відпрацьовувало «свій» контингент. Міліція почала просіювати Макіївку через дрібне сито, зосередившись на раніше засуджених, які мали умовні терміни, і на тих, хто має допуск до роботи з вибуховими речовинами. Усього було опитано понад 10 тисяч осіб. Оперативники МВС перевірили 12 складів, на яких зберігається шахтна вибухівка.
Тим часом (за офіційною версією) терористи, в яких зірвався план заробити чотири мільйони євро, не попалися на спробі роздобути грошей більш прозаїчним способом - пограбувати таксиста, попередньо пострілявши в нього з травматичного пістолета. До речі, масовість заходів може свідчити про те, що жодних версій та зачіпок у МВС не було і міліція діяла за стандартним планом «Невід», сподіваючись упіймати в цей невід щось цінніше за морське баговиння.
Служба безпеки зосередилася на економічних мотивах злочину. І взялася за «Макіїввугілля», де незадовго до описуваних подій контролери КРУ виявили фінансові порушення на суму, яка багатократно перевищує затребуваний викуп, - 1,8 млрд. грн.
Розглядалася версія, що хтось дуже хотів замінити Станіслава Толчина на посаді керівника цього держпідприємства і навіть заніс енну суму в потрібні кабінети для вирішення питання. Відчувши опір згаданого Толчина, цей хтось вирішив натякнути на серйозність своїх намірів. Крім копання у фінансових справах «Макіїввугілля», працівники держбезпеки прошерстили й «політичних», - на допитах у СБУ побували чотири активісти донецького осередку ВО «Свобода» (відверто кажучи, ця цифра близька до фактичної численності зазначеного осередку). За інформацією джерел DT.UA, Служба безпеки відпрацьовувала одночасно 16 версій макіївських терактів.
Якщо взяти на віру офіційне трактування подій, врешті-решт, пощастило міліції. Правда, залишається незрозумілим, як так вийшло, що шукали «двох чоловіків віком 30-40 років» (поширені правоохоронцями прикмети підозрюваних), а знайшли молодиків, яким трохи за двадцять? Звісно, донбаська екологія і взагалі умови життя в Макіївці людей не прикрашають, - багато хто на вигляд старший свого віку, але ж не на двадцять років! Поки що фото «терористів» не публікувалися, і вияснити, чи справді один із них «стрункий (не сутулий)», а в другого - «виступає живіт», немає змоги.
Однак, визнавши, вслід за керівництвом силових відомств, правильною «могильовську» версію макіївських терактів, доведеться констатувати також очевидний і прикрий факт: майже місяць держбезпека і міліція гасали за двома дорослими телепнями, які за цей час встигли похвалитися своїми «успіхами» дружкам і навіть родичам. Повірити в таке - означало б образити донецьких правоохоронців, які, попри всі свої недоліки, вміють працювати чіпко й оперативно.
Відлов юних любителів легкої наживи - це наука, в якій підлеглі Могильова досягли великих успіхів.
Відклавши поки що вбік усі неоднозначні моменти, переконано можна стверджувати лише одне: міліція змогла по гарячому сліду розкрити розбійний напад на таксиста. І чудово, що їм це вдалося. Але що ж усе-таки сталося в Макіївці 20 січня?
За прикладом римлян поставимо питанням: сui prodest? Кому вигідно, щоб макіївська історія завершилася саме так? Хоч як дивно це прозвучить - керівництву міліцейського відомства. Міністр МВС обскакав «правнуків Дзержинського», довів свою корисність та ефективність. Попереджав про можливі інциденти перед Днем соборності? Попереджав. І тут-таки, як на замовлення, на батьківщині Могильова - «великий бадабум». А хто першим упіймав терористів? Отож-бо.
Жодним чином не можна виключати, що замість об’єктивного розслідування відбувся черговий раунд традиційної, пардон, фалометрії між міліціонерами і чекістами. Тобто раунд боротьби за право бути першим інструментом режиму.
Це змагання - улюблений вид спорту силовиків ще з радянських часів. Після терактів у Москві 1977 року «вірменський слід» першою намацала міліція, за що МВС потім було у фаворі в Політбюро. У Росії змагання силових відомств (на тлі розслідування безперервних терактів) закінчилося оглушливою перемогою держбезпеки, і першого березня російських гаїшників взагалі офіційно обізвуть, вибачте, ПІДРами (поліцейськими інспекторами дорожнього регулювання).
В Україні, навпаки, перші особи більше довіряли міліції. Де підшукувалися організатори та виконавці вбивства Гонгадзе? У МВС. Кого послав на Київ Ющенко під час політичного загострення? Внутрішні війська МВС. Але зі зміною влади держбезпека стала набирати очки. Валерій Хорошковський у перші дні свого перебування на посаді глави СБУ посилено боровся із «загрозами життю президента», тим самим викликавши хороше ставлення до себе Януковича, який більш ніж серйозно ставиться до власної безпеки.
Дуже не хочеться думати, що й сам теракт був вигаданий і організований для перемоги одних людей у погонах над іншими.