Затриманий на отриманні багатомільйонного хабаря колишній голова Верховного суду Всеволод Князєв у 2017 році блискуче пройшов за конкурсом до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду. Однак по іронії долі у той день Громадську раду доброчесності представляв Сергій Верланов, майбутній голова Державної податкової служби, якого в січні 2021 року НАБУ оголосило в розшук, пише у своєму матеріалі «Король помер. Хай живе король!» Інна Ведернікова.
«Князєв — суддя з Миколаєва, кандидат наук і адвокат у минулому, який вільно володіє англійською, став третім у рейтингу з 55 відібраних суддів. Як могло статися, що розумний вихований інтелігентний суддя, який на момент конкурсу проживав уп’ятьох із батьками дружини в двокімнатній квартирі, доріс до голови ВС, якому щиро аплодували колеги й тиснули руки партнери в США, ЄС і Великій Британії, виявився махровим корупціонером? Звідки цей жаргон у стилі досвідченого торгаша (майже на «фені») в опублікованих розмовах із поплічниками? Чому конкурс, де активну участь брала громадськість, не гарантував чистоти результату?», - питає авторка.
Доповідачем щодо кандидатури Князєва був Андрій Козлов, якого підтримували громадські організації та який був одним із найбільш скрупульозних і нещадних членів ВККС. Водночас Громадська рада доброчесності була поблажливою до кандидата Князєва й обмежилася не негативним висновком, а інформацією про деякі нестикування щодо майна, а також неполіткоректні висловлювання майбутнього голови ВС.
Ведернікова зауважує, що у 2017 році згідно із законом комісія ВККС могла не враховувати висновку Громадської ради доброчесності, що, на думку громадських організацій, дало змогу сформувати Верховний суд із вихідців зі старої системи.
«Це почасти підтвердило голосування ВС за консервативного Кравченка», - підсумовує авторка.
Ведернікова зазначає, що сьогодні немає стовідсоткової впевненості і в новому складі Вищої ради правосуддя, хоча всі її члени пройшли крізь сито реформованої Етичної ради.
«Мимоволі водночас постає образ голови Етичної ради судді ВС Льва Кишакевича — друга Князєва, який у травні поповнив склад Великої палати Верховного суду. За які заслуги? Я не знаю. НАБУ ще не висунуло підозр іншим суддям, які взяли гроші за законне (!) рішення на користь Живаго», - пише вона.
Авторка вказує, що наявність міжнародних експертів не врятувала і конкурсу на посаду директора НАБУ, результати якого викликали відчуття розчарування.
«В конкурсній комісії був відомий міжнародник Драго Кос, який на смерть бився за майбутнього голову САП Олександра Клименка. Але чомусь не став протистояти фінальній трійці з очевидним фаворитом Кривоносом», - йдеться у статті.
Виходить, що навіть міжнародні експерти та їхнє переважне право голосу не є панацеєю забезпечення повністю об'єктивного результату. Конкурсні процедури зрегульовані, але не уніфіковані, тому кожний новий відбір перетворюється на якесь змагання за жорсткістю умов із попереднім.
«У результаті ми стаємо учасниками абсурду, коли сьогодні аплодуємо конкурсній комісії, яка успішно визначила 32 найкращі кандидати до ВККС, а завтра публікуємо список «небажаних» із цих 32, яких «за жодних умов не можна призначати у ВККС». Як вони потрапили до списку, якщо їх відбирала комісія за участі бездоганно авторитетних міжнародних експертів?», - запитує Ведернікова.
Вона наголошує, що шлях нескінченних перевірок кандидатів у судову, правоохоронну та антикорупційну системи на старті не гарантує тривалого результату. Так само не забезпечує його й участь у процесі відбору міжнародників і громадськості.
«Організм системи має по-диявольському їдкий шлунковий сік, який миттєво розчиняє «чужих», перетворюючи на «своїх». А голос совісті, який може врятувати в цій ситуації, чують не всі», - резюмує журналістка.