21 грудня Печерський районний суд міста Києва визнав незаконним порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи проти колишнього головного санітарного лікаря Миколи Проданчука. Обвинуваченого, як відомо, у травні 2008 року в перевищенні влади і повноважень, пов’язаних із проведенням в Україні додаткової вакцинації проти кору і краснухи.
22 грудня прямо в Овальному кабінеті Білого дому від грипу A/H1N1 було зроблено щеплення американському президенту Бараку Обамі, а першій леді США — кількома днями раніше. Їхнім донькам восьми і 11 років зробили уколи ще 28 жовтня. І тепер у Штатах очікують на справжній вакцина-бум.
Того ж дня щеплення зробив і президент Франції Ніколя Саркозі. Який заявив журналістам: «Я не можу говорити людям, щоб вони робили щеплення від грипу, якщо сам цього не роблю»…
Як на перший погляд, прямого зв’язку між цими подіями начебто немає. У Парижі і Вашингтоні лідери країн на особистому прикладі продемонстрували своїм співгромадянам, як саме потрібно захищатися від нової загрози ХХI століття. Адже станом на 13 грудня загальна кількість підтверджених смертей саме від грипу A/H1N1 у 208 країнах, заморських територіях і громадах досягла 10 582. І лічильник, на жаль, продовжує невблаганно клацати, збільшуючи швидкість. Україна посідає в цьому списку не останнє місце. Оскільки причиною смерті більш як 550 осіб (близько 70%) став саме свинячий грип.
Але, на відміну від тих-таки Франції чи США, де вакцинація використовується як основний захід для захисту населення, в Україні про необхідність масових щеплень, як і раніше, лише говорять. Причому останнім часом дедалі рідше. Принаймні без фанатизму, притаманного першій грипозній хвилі.
Тож повідомлення з Печерського суду, де вперше на рівні такої справи «поставили на місце» всесильну Генеральну прокуратуру, залишилося непоміченим. А жаль. Новина явно претендувала на позицію в ТОР-5. Передусім тому, що визнання судом незаконності дій ГПУ мало поставити крапку в справі, яка, по суті, підвела під загрозу безпеку населення 46-мільйонної держави. Що, до речі, позначилося і на тому, як підготували країну до першої хвилі A/H1N1. Точніше, як не підготували.
Нагадаємо, що Проданчуку як головному санітарному лікареві насамперед ставилося в провину перевищення службових повноважень у період проведення додаткової імунізації населення проти кору і краснухи в 2008 році. Коли після смерті підлітка в Краматорську президент дав відмашку генеральному прокурору «визначитися» із винним. Яким у результаті й «призначили» Проданчука. Тепер Печерський суд у тому числі встановив, що повноважень він не перевищував. А отже, якісна, але не зареєстрована в Україні (не плутати з не сертифікованою) вакцина проти кору і краснухи була завезена на територію України законно. Мало того, підписуючи дозвіл на ввезення такої вакцини, Проданчук (знаючи про прогнози вітчизняних і зарубіжних експертів) не міг вчинити інакше. Оскільки брав би на себе відповідальність за можливі смерті в разі майбутньої епідемії. Тому і як лікар, і як чиновник від медицини був зобов’язаний ситуацію попередити. На чому, власне, він і наполягав під час слідства, спростовуючи як «логіку» президента, так і дії Генеральної прокуратури. Посилаючись у тому числі і на чинне законодавство, на яке слідчі ГПУ чомусь уваги не звертали.
А даремно. Оскільки на початку нинішнього грипозного спалаху ситуація знову повторилася. Тобто очікувана епідемія і необхідність вакцинації населення незареєстрованою в Україні, але сертифікованою вакциною. Ввезення якої дозволяє закон. Але, навіть знаючи, чим загрожує наступ на Україну A/H1N1, жоден з чиновників, пам’ятаючи про долю Проданчука, не наважився брати на себе відповідальність, ризикуючи потрапити під прес ГПУ. Відтак хто знає, чи було б стільки смертей від першої хвилі грипу в Україні, якби Печерський суд виніс своє рішення на три-чотири місяці раніше. Але це версії. На тлі незаперечного факту: до початку епідемії в Україні специфічної вакцини не було.
Питання в іншому. До кінця листопада, коли всі казки стали дійсністю, завезення вакцини в Україну чомусь знову зависло. Хоча до цього моменту Україні вже було запропоновано гуманітарну допомогу у вигляді вакцини від пандемічного грипу і від ВООЗ, і від ряду держав. Але на шляху виявилися ті самі граблі. Тобто ввозити незареєстровану вакцину, як і раніше, нібито було можна, але за спиною знову ж таки маячить тінь ГПУ. Одним словом, попри закон, банально страшно.
Що ж до закону, то йдеться насамперед про статтю 17 «Закону про лікарські засоби», що дозволяє за окремим дозволом МОЗ ввозити незареєстровані в Україні лікарські засоби в разі епідемічного захворювання. А грип, як ті ж таки кір, краснуха, холера або чума, — саме із цього ряду. Щоправда, обов’язковою умовою є реєстрація препарату в країні-виробнику. Але з урахуванням того, що нинішній грип є пандемічним, вакцини проти нього зареєстровані не тільки в окремих країнах-виробниках, а й у ЄС, а також США і Канаді. У результаті знову маємо прецедент, коли ВООЗ готова надати п’ять мільйонів доз канадської вакцини GlaxoSmithKline у вигляді гуманітарної допомоги. Крім цього відбуваються переговори щодо отримання французької вакцини для дітей і вагітних. Тобто захист від хвороби є. Його нам пропонують. А ми не беремо. Оскільки українські чиновники перестраховуються. Наполягають на прискореному попередньому тестуванні вакцин в Україні. У тому числі й клініко-епідеміологічному. ВООЗ і фірми-виробники проти цього категорично заперечують. По-перше, в Україні немає ні нормально оснащених центрів, ні відповідно підготовленого персоналу. Що автоматично ставить під сумнів якість експертиз, а отже, і репутацію виробників, чия продукція вже пройшла апробацію у світових центрах і прекваліфікована ВООЗ. А по-друге, повноцінна процедура тестування, відповідно до міжнародного протоколу, триває не менше трьох-чотирьох місяців. Отже, навіть якщо Україна і доможеться тестування, то закінчиться воно якраз тоді, коли треба буде хіба що підраховувати, скільки тисяч нових смертей принесла друга хвиля грипу. А заразом вирішувати, на чиїй совісті ці смерті, яким можна було запобігти.
До речі, крім Закону «Про лікарські засоби» є ще й Закон «Про гуманітарну допомогу», який також не вимагає реєстрації ліків. Але із жорстким застереженням: ці медикаменти категорично не мають права потрапляти в торговельну мережу, а використовуватися тільки за призначенням як гуманітарна допомога. Тобто виходить, що де-юре в Україні є законодавство, що стоїть на захисті здоров’я населення. А де-факто цим законам під будь-якими приводами не дають працювати. Причин для такої поведінки серед відповідальних осіб чимало. Від уже згаданого банального чиновницького страху до чиїхось конкретних бізнес-інтересів або політичних амбіцій. На кшталт протистояння Ющенка і Тимошенко з нескінченними війнами у Верховної Раді на додачу.
Щоправда, треба віддати належне уряду, який, незважаючи на всю складність ситуації, всіляко намагається захистити населення, надавши йому таку ж можливість вакцинації, як у США і Франції. Але оскільки переконати чиновників МОЗ використати можливості законодавства не вдалося, Тимошенко вирішила подати ВР законопроект, відповідно до якого в Україну можна буде ввозити вакцину від грипу А/Н1N1, прекваліфіковану ВООЗ, без національної реєстрації. Проте голова комітету ВР з охорони здоров’я депутат від Партії регіонів Тетяна Бахтєєва оголосила, що депутати цього законопроекту не підтримають. «Прискорювати процедуру тільки тому, що так сказала ВООЗ, ми не збираємося, — заявила Бахтєєва. — Функції цієї організації давати рекомендації, а наша справа — дотримуватись їх чи ні. У нас уже був гіркий досвід, коли ВООЗ подарувала нам вакцину від кору і краснухи»... (Забувши при цьому, що подарунок було надано на прохання і за домовленістю з урядом Януковича.) Отже, схоже на те — коло знову замкнулося. Депутати, вочевидь пам’ятаючи про казус Проданчука, теж не хочуть брати на себе відповідальність. А це означає, що Україна зустріне і другу хвилю епідемії так само, як і першу. З марлею і часником. І держава, основною функцією якої є захист своїх громадян, так і не зможе надати їм вільного доступу до вакцини. Що характерно, добровільного...