25 жовтня 1936 р. президія Київського облвиконкому прийняла постанову "Про виготовлення ялинкових прикрас та ялинкових іграшок".
Це було абсолютно несподіване для тих часів розпорядження, оскільки минув лише рік відтоді, як радянська влада мовчки дозволила знову святкувати Новий рік.
У давні часи свято Різдва Христового відзначалося на Сході 6 січня й називалося Богоявленням, а на Заході святкувалося 25 грудня й називалося Різдвом. Але з IV ст. і на Сході стали відзначати Різдво тоді, коли й на Заході. Так вирішили тому, що саме 25 грудня виповнюється 9 місяців від дня повідомлення архангелом Гавриїлом Благої Звістки про зачаття Сина Божого, що святкується на Благовіщення 25 березня. Тобто дати свят були приведені у відповідність до звичайного періоду виношування жінкою дитини.
Напередодні Різдва, 24 грудня, вірні дотримувалися особливо суворого посту. Після появи на небі першої зірки родина збиралася за столом, на якому вже стояло 12 пісних страв. Основна страва Святвечора - кутя, відома в обрядах ще з язичницьких часів. Зварена пшениця, змішана з горіхами, медом та маком, символізувала життя, благополуччя і достаток.
Святкування Різдва супроводжувалося різними обрядами, і серед них - звичай прикрашати різдвяні ялинки, що зародився на початку XVII ст. в Німеччині. Там ялина була символом райського древа з рясними плодами, а на Різдво вона символізувала рай і вічне життя, яке людина знаходить через народженого Ісуса Христа.
Коли російський імператор Петро I своїм указом переніс Новий рік із 1 вересня на 1 січня 1700 р., то повелів весело святкувати його, і ще розпорядився: "По знатным и проезжим улицам у ворот и домов учинить некоторые украшения из древ и ветвей сосновых, еловых и можжевеловых, чинить стрельбу из небольших пушек и ружей, пускать ракеты и зажигать огни. А людям скудным и каждому хотя бы по древу или ветке на вороты поставить". Не зразу, але на середину XIX ст. різдвяна ялинка посіла своє місце і в наших краях. Але саме різдвяна, оскільки окремо Новий рік у Києві в ті часи ще широко не відзначали.
З Різдва починалися святки, тобто святі дні - 12 днів до Богоявлення. Різдвяний номер "Журнала для хозяек" від 15 грудня 1912 р. серед іншого писав: "Наближаються святки - найдовше свято в нас. Адже цілих два тижні людина почувається в тому надзвичайному, піднесеному настрої, який її вибиває з колії сірих повсякденних буднів. Порушується все звичне, регулярне, усякий розпорядок праці та відпочинку, але, головним чином, порушується правильність нашого харчування. Готуючи святковий обід, господиням слід насамперед мати на увазі не велику кількість страв і не ситність, а вишуканість і розмаїття, у чому саме й має проявитися їх святкова винятковість. Улюблені багатьма традиційні гуска і порося мають чергуватися з легкими, вегетаріанськими стравами, щоб послаблявся певною мірою їх далеко не сприятливий вплив на шлунок".
Напередодні Різдва той-таки журнал розповідав, як приготувати відварне, заливне, смажене або фаршироване порося, як посмажити чи потушкувати гуску. Або нафарширувати її гречаною кашею, тушкованою капустою, сирими кислими яблуками чи розрізаними на шматки каштанами. Як зварити суп з йоржів із печерицями, а також як зробити різні інші смаколики. Наприклад, каштани зі збитими вершками: "Зварити 1 фунт каштанів, очистити від шкірочки, протерти через сито, перемішати зі склянкою цукру й знову протерти через сито на таріль пухкою гіркою. Збити пляшку вершків, поклавши в них півпачки ванілі, стертої з двома ложками цукру, та облити каштани на тарелі збитими вершками".
Перед святом можна було скористатися порадами модного відділу журналу - в чому піти на маскарад, який "у нудне, одноманітне повсякденне життя вносить фантастичне, вносить дитячу казку з її чарівними перетвореннями і робить із дружини чи доньки якогось солідного статського радника - циганку, квіткарку, бекешку, веселого молодого пажа або таємничу загадкову ніч". Косметичний відділ повчав: "...якщо Ви не будете досить цікаві зовні, то публіка або товариство не стане відгадувати у Вас усіх Ваших достоїнств і віддасть перевагу Вашим цікавішим подругам". Журнальна рубрика "Игрушечная маркиза" підказувала: "...умійте веселитися, умійте отримувати задоволення, адже життя й так дає їх дуже небагато; для того, щоб отримати якнайбільше задоволення, треба гнатися не за загальновизнаними насолодами, а за своїми власними".
Часи змінюються, і зовсім інше могли почерпнути читачки грудневого числа "Женского журнала", що вийшов 1929 року. З кулінарних рецептів для дітей - "м'ясний суп із локшиною: беруть 1 склянку бульйону, кладуть у нього 10 г локшини й кип'ятять до готовності"; і ще - "бруква тушкована: взяти невелику брукву (100 г), вимити її, почистити, нарізати невеликими кубиками. Залити бульйоном або водою, щоб покрило, накрити кришкою й тушкувати до готовності. Розмішати 1 чайну ложку олії та ½ чайної ложки борошна з ½ чайної ложки цукру, покласти в брукву й варити ще 10 хвилин".
І Різдво, і пов'язана з ним ялинка на той час в СРСР уже були заборонені, і журнал повідомляв, що "під різдвяний спів капіталістичні уряди готують похід проти СРСР. Проти побудови соціалізму мобілізуються всі сили: гармати, аероплани, танки й релігія. Для соціалістичної перебудови суспільства потрібен натиск, трудовий порив, прагнення до майбутнього. Попи та сектантські проповідники майстерно грають на прив'язаності до минулого. Особливо одурманюється релігійною сивухою жінка - хатня господарка".
Під такий ідеологічний супровід і приходив черговий Новий рік, який став у радянській країні "попівським та контрреволюційним святом". І важко навіть уявити собі той подив, із яким була зустрінута невелика замітка в газеті "Правда" від 28 грудня 1935 р. Головний друкований орган країни опублікував звернення секретаря ЦК КП(б) України і першого секретаря Київського обкому Павла Постишева під назвою "Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!".
Ось найцікавіші цитати з цієї статті: "У дореволюційний час буржуазія та чиновники буржуазії завжди влаштовували на Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників заздро через вікно позирали на ялинку, що сяяла різнобарвними вогнями, та дітей багатіїв, які веселилися навколо неї. Чому в нас школи, дитячі будинки, ясла, дитячі клуби, палаци піонерів позбавляють цього прекрасного задоволення дітлахів трудівників Радянської країни?.. Потрібно цьому неправильному осуду ялинки, що є прекрасною розвагою для дітей, покласти край. Комсомольці, піонерпрацівники повинні під Новий рік влаштувати колективні ялинки для дітей".
Таким чином, одночасно були реабілітовані і ялинки, і іграшки, та й Новий рік.