Про це та інше можна дізнатися, оглядаючи багатющу колекцію львівських поштівок із надбання відомого українського збирача Олександра Коробова.
На думку колекціонера, історія галицької ілюстрованої поштової листівки - неоціненний матеріал, своєрідний підручник іконографії Львова кінця ХІХ - початку ХХ століть. Адже сьогодні панорамні львівські поштівки тих часів виконують функцію своєрідного вікна в минуле, певним чином вгамовуючи цікавість до минувшини Львова всіх, хто кохається в історії міста Лева і загалом давньої Галичини та захоплюється урбаністичною фотографією.
Слід зауважити, що колоритний в усіх проявах Львів, який у різні епохи звався по-різному - Львув, Лємберг, Льовенбург, Львівград, - на зламі позаминулого і минулого століть був найбільш фотогенічним, мабуть, у всій тодішній Європі, перебував на піку своєї привабливості й просто просився в об'єктив. Адже тоді панував золотий період у львівській архітектурі! Досить звернути увагу на давні краєвиди Львова з Калічої гори, з гори Шемберга, з вулиць Познанської, Вроновських (Цитадельної), Гицлівської, зі Святоюрської гори та з Високого замку.
Щодо походження поштівки - то це був оригінальний винахід генерального поштмейстера прусського короля, а згодом і першого імператора Німеччини Вільгельма І - Хайнріха фон Стефана, який першим запропонував проект відкритої кореспонденційної картки, що стала симптомом цивілізаційних змін. Адже приватна кореспонденція вперше набула відкритої форми! Відтак, із невеликими змінами, цю ідею було втілено в життя у 1870 р. на території північної Німеччини, а в 1874 р., після утворення Всесвітнього поштового союзу, поштові картки було запроваджено і в міжнародний обіг.
Відтак поштівка стала своєрідною sms-кою кінця ХІХ ст. - новою формою кореспонденції. А загальноприйнята однослівна назва кореспонденційної поштової картки в польській і українській мовах визначилася після конкурсу, проведеного на виставці 1900 р. у Варшаві.
Із пропонованих назв: безконвертка, читанка, явка, картолист, кількаслівка, листівка, листик, нагопис, нібилист, незалєпка, отвартка, отвартолист, писанка, напівлистик, поспішка, відомостка - найбільше голосів отримала "поштівка".
Її автором був видатний польський письменник, майбутній лауреат Нобелівської премії (1905 р.), автор нині культового роману "Камо грядєши" Генрік Сенкевич. Нагородою ж для нього став розкішний альбом для поштівок, що його письменник пізніше пожертвував на доброчинні цілі.
Точної ж дати появи першої ілюстрованої поштової картки в Галичині донині не встановлено, а найдавніші поштівки з краєвидами Львова на кшталт "Gruss aus…"/"Привіт з…" пов'язані із Загальною крайовою виставкою 1894 р. у Львові: за п'ять місяців роботи її відвідали 1 200 000 осіб, що вдесятеро більше, ніж населення тогочасного Львова. Отож із 1894 р. поштівки зі львівськими краєвидами стали неодмінною приналежністю культурного середовища, а кількість видавців рік у рік збільшувалася. Майже 70 видавництв - австрійських, польських, чеських, українських - тиражували зображення міста, використовуючи вже тоді великий потенціал як львівських, так і європейських фотомайстрів, збагачуючи візуальний образ столиці Галичини.
Що ж до сюжетів, зображених на цих поштових картках, то серед їх розмаїття насамперед вирізняються визначні споруди Львова - адміністративні, релігійні, фінансові, навчальні заклади, музеї, а також загальні краєвиди міста, вулиці, парки, пам'ятники, стадіони, лікувальні заклади, виставки. Зображені на старовинних львівських листівках і події Першої світової війни, інтер'єри кав'ярень та ресторанів. Є тут і рекламні поштівки, прибуток від яких призначався на розбудову міської інфраструктури. Відтак, завдяки кмітливості видавців, які намагалися догодити покупцям, як тоді казали, "до кольору, до вибору", тепер ми й маємо змогу побачити багато оригінальних видань, прикрашених майстерними віньєтками та малюнками.