Побутує стереотип: архівні документи здатні промовляти. Насправді документи радше здатні зберігати мовчання. Особливо, коли доступ до них обмежено або навіть закрито. Документи створюють люди. І завдяки людям документи мовчать або "говорять". Недоступні донедавна (і унікальні!) документи "заговорили" завдяки членам Спільної польсько-української робочої групи, створеної з представників Державного галузевого архіву Служби безпеки України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та Інституту національної пам'яті Республіки Польща. Вже 17-й рік група готує видавничу серію "Польща та Україна в 30-40-х роках ХХ століття. Невідомі документи спеціальних служб".
Світ побачили вже вісім томів. Кожен з них обсягом близько 1000 сторінок, хоча деякі мають дещо більшій обсяг. Кожен з томів відкривається вступною статтею "Від редакційної колеґії", яка характеризує стан розробки проблеми, наявні точки зору, аспекти, що потребують подальшої розробки, принципи добору документів і матеріалів для даного тому. За вступною статтею подається документальний масив. Зазвичай це недруковані раніше документи з польських і українських архівів. До кожного з томів спільною групою готується відповідний довідковий аппарат, коментарі, іменний і географічний покажчики. Видавнича серія є по суті тримовною: тексти подаються українською та польською, а також російською мовами (остання – це мова переважної більшості документів комуністичної спецслужби).
Наша спільна робоча група відразу визначила принципи, якими доцільно керуватись, коли ми справді прагнемо досягти результату, а не збиватись на безкінечні і нудні розмови про "важкі питання" минулого. З-посеред цих принципів було визначено і такий: якомога менше особистісних оцінок і рефлексій – якомога більше документів, недоступних фахівцям і широкому загалу раніше. Можливо, це рятувало і рятує нашу спільну групу від фатальних непорозумінь, безплідних дискусій і взаємних підозр та обвинувачень. Хоча – зізнаюся чесно – історичних підстав для цього було і є більш ніж достатньо.
На теренах колишнього Радянського Союзу і колишнього європейського "соцтабору" польсько-український спільний видавничий проект за тривалістю, за результатами роботи, за якістю архівних першодруків є наймасштабнішим нині міждержавним науково-видавничим проектом. Адже йдеться про архіви спецслужб.
З самого початку мені довелося увійти до спільної робочої групи. Як і іншим її членам, доволі часто доводилось і доводиться перетинати українсько-польський кордон. Для архівних пошуків, для обговорень змісту публікацій, для визначення подальших планів. Разом із польськими колегами ми також неодноразово брали участь у презентаціях нашого проекту у квітні 2010 року у Мюнхені (Німеччина) та у Парижі (Франція), у листопаді 2010 року у Торонто (Канада), у квітні 2011 року у Лондоні (Великобританія), у листопаді 2011 року – у Мельбурні та Сіднеї (Австралія). І ось зовсім нещодавно, наприкінці 2012 року, відбулася по-своєму унікальна презентація в Лондоні.
Унікальна, оскільки було представлено окремий англомовний том, що увібрав у себе… всі вісім виданих томів. Тобто ми вибрали вступи і найбільш істотні, найцікавіші, найрепрезентатівніші документи з усіх уже виданих книжок, переклали їх англійською мовою (щоб полегшити доступ до архівних раритетів дослідникам з різних країн) і сформували направду нестандартне видання. Саме його днями ми представимо українській аудиторії в Києві, а потім том буде представлений у Варшаві. Що ж саме містить цей "есенціальний" том?
Його перший розділ ми присвятили польському підпіллю. Сталося так, що ми почали всю серію з проблеми польського підпілля в Західній Україні в 1939-1941 роках. Робота наша розпочалась із знайомства, з вивчення архівних кримінальних справ на польських громадян, які були заарештовані у 1939, 1940, 1941-му і пізніше. Коли у 1998 році було видано 1-й том з цими матеріалами, передмови до нього написали тодішні президенти обох країн – Леонід Кучма і Александр Кваснєвський.
Наступний розділ торкається проблеми польсько-українських переселень 1944-1946 років. Дуже непростою була підготовка до друку матеріалів, що відбивають те, що називають "Волинською різаниною". Йдеться про польсько-українське протистояння у 1943-1944 роках. Пам'ятаю, як гостро ця тема обговорювалась в Польщі та Україні (тоді наближались 60-ті, а тепер будуть уже 70-ті роковини тих подій). До речі, ми не поспішали видавати том про ці події, оскільки не бажали спрощувати чинники, що їх зумовили, пам'ятали про сили, які були зацікавлені у роздмухуванні польсько-українського конфлікту. Цікаво, що у травні 2004 року робоча група працювала саме на Волині, у місцях тих подій. В якийсь момент навіть здалося, що дискусія зайшла у глухий кут: надто болючою і контроверсійною є тема "Волинської різанини", що неодмінно випливає у польсько-українських дискусіях про минуле. І тоді відомому польському історику, доктору Ґжеґожу Мотиці (він тоді був у польській частині спільної "команди") і мені було доручено ізолюватись в окремій кімнаті і підготувати проект вступної статті. Ми дійшли висновку, що насамперед слід викласти погляди на "Волинську різанину" польської та української історіографії (хоч би якими різними вони були), співставити їх у світлі тих невідомих джерел, які збиралися оприлюднити. Так і зробили.
Наша група оприлюднила унікальні джерела, що додають нові знання про примусове виселення українців (близько 150 тисяч осіб) углиб Польщі, яке розпочалася 28 квітня 1947 року. Українців переселяли із так званого Закерзоння (це Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина), що опинилося на польському боці лінії кордону. Операція відома як акція "Вісла".
Далі йдеться про ще одну операцію, але вона була невідома навіть фахівцям. Йдеться про важливий эпізод історії, про операцію "Сейм". Вона була організована радянською спецслужбою за згодою з найвищим кремлівським керівництвом з метою нищення структур польскої Армії Крайовой (АК) і Делегатури Польського емігрантського уряду. На території України операція здійснювалась у 1944-1946 роках. На початковій фазі операції "Сейм", як засвідчують документи, радянська спецслужба завдавала превентивних ударів по польському підпіллю. Одначе, чим далі Радянська Армія просувалася на Захід, тим більш конкретних форм набувала робота польських підпільних структур, тим активніше діяли органи НКВД, які вели боротьбу не лише проти польського, а й проти українського підпілля.
Том сьомий нашої серії вийшов у 2008 році і мав назву "Голодомор в Україні 1932–1933". Передмову до нього написали президенти Віктор Ющенко і Лех Качинський. Матеріали з цього тому також представлені у новому англомовному виданні. І нарешті ще один розділ присвячено "великому терору" 1937-1938 років і проведеній тоді "польській операції".
Наші багаторічні і багатомні напрацювання тепер постають у цілком компактному форматі. Сподіваємось, що це слугуватиме реалістичному висвітленню складних подій з історії Польщі та України у бурхливому ХХ столітті.