Практично тоді ж, коли знаменитий чеський художник Альфонс Муха малював банкноти Чехословацької республіки, в Києві над ескізами грошових знаків Української Народної Республіки та Української держави працював наш співвітчизник Георгій Нарбут (1886-1920).
Народився Георгій на маленькому хуторі Нарбутівка, що належав його батькові Івану Нарбуту - збіднілому шляхтичу, нащадку знатного товариша козацької сотні Мусія Нарбута. Ще дитиною він вражав оточуючих бажанням відтворювати, буквально на чому завгодно, все, що бачив, - коней, жуків, метеликів, листячко. У Глухівській гімназії юнак побачив "Остромирове Євангеліє", яке приніс на урок старослов'янської мови вчитель. І... перемалював весь текст Святого Письма.
Але у провінційному Глухові, колишній резиденції гетьманів України, Георгій буквально задихався, реалізувати свій талант тут було неможливо. Його вабило до Санкт-Петербурга, де виходив улюблений журнал "Мир искусства".
Нарешті він приїздить у столицю імперії й там ознайомлюється з творчістю ідеолога цього руху Олександра Бенуа, а також Льва Бакста, Миколи Реріха, Євгенія Лансере, Івана Білібіна... Останній писав: "На що я витрачав кілька днів, він робив за кілька годин!" "Друге покоління "міріскусственніков" на кшталт Чехоніна, Мітрохіна, Нарбута та інших достатньою мірою навчили російську публіку цінувати красу книжки", - писав видатний художник, історик мистецтва, критик Олександр Бенуа у книжці "Мої спогади".
1909 р. Георгій Нарбут, уже відомий і затребуваний ілюстратор, виїжджає до Мюнхена, де на власні очі в Пінакотеці та інших музеях столиці Баварії ознайомлюється з творчістю улюбленого Альбрехта Дюрера. Повернувшись в імперію, художник починає копітку працю над ілюстраціями до казок - російських народних, Андерсена, братів Грімм, байок Крилова... Незабаром він захоплюється геральдикою, і, нарешті, відбувається "повернення до витоків", до милої серцю батьківщини. Георгій стає визнаним майстром шрифту, каліграфії, вивчає українську книжкову графіку епохи пізнього Середньовіччя та початку Нового часу. Він малює герби представників української шляхти, ескіз обкладинки і фронтиспису "Малоросійского гербовника" Владислава Лукомського та Вадима Модзалевського.
Влітку Георгій Нарбут обов'язково приїжджав в Україну, де вивчав українську культуру, малював національні костюми. Ще 1912 р. він так підписав свій герб: "Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинский син, гербов і емблемат живописець". Зазначимо - саме "мазепинець", у Російській імперії так називали прихильників українського національного руху, яких не жалувала влада (згадаймо хоча б сутички з поліцією під час святкування 100-річчя Тараса Шевченка).
Навесні 1917 р., після Лютневої революції, Г. Нарбут переїздить із Петрограда до Києва, де стає професором графіки Української академії мистецтв, а в грудні - і її ректором. Він співпрацює з журналами "Наше минуле", "Мистецтво", "Солнце труда", "Зорі"; починає роботу над циклом ілюстрацій до так і нереалізованого повною мірою проекту "Українська азбука" або "Українська абетка" (1919 р. він знову повертається до цієї ідеї, проте раптова смерть перекреслила плани Майстра). На жаль, залишився нереалізованим і проект ілюстрування "Енеїди" Івана Котляревського. Із запланованих 12 кольорових гравюр Георгій Іванович встиг виконати тільки одну, але це справжній шедевр книжкової графіки, дивний симбіоз давньоримської й української культур!
Наприкінці 1917 р. Георгій Нарбут і ще ряд художників (Іван Мозолевський, Олександр Красовський) отримують замовлення Української Центральної Ради на створення ескізів грошових знаків Української Народної Республіки. Нарбут став автором ескізу банкноти номіналом 100 карбованців, на якій уперше було зображено тризуб як Державний герб України. Цікаво, що написи дублювалися російською, польською мовами та ідиш.
Утім, після укладення Брестського миру і повернення уряду УНР із Сарн до Києва, вже 1 березня 1918-го, уряд УНР вирішив впровадити нову грошову одиницю - гривню. Георгій Нарбут виконав ескізи до банкнот номіналом 10, 100 і 500 гривень (у народі останні називали "горпинками", бо на них зображалася дівоча голівка у віночку). Також було підготовлено до випуску банкноти номіналом 2, 1 000 і 2 000 гривень.
Після державного перевороту 29 квітня 1918-го і приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського було вирішено віддрукувати в Берліні банкноти у 2, 10, 100 і 500 гривень. Автором ескізів до банкнот номіналом 100 і 500 гривень став знову Г.Нарбут... Але недовго музика грала. Повернення до влади українських соціалістів було не за горами. Після повалення гетьмана та повернення до Києва уряду УНР (Директорія) Георгій Нарбут знову "знадобився", ставши автором ескізу до банкноти у 100 карбованців, де вперше в Україні використовувався водяний знак (портрет Богдана Хмельницького). Її ще називали "богданівка".
Георгій Нарбут помер 23 травня 1920 р. в Києві, на 35-му році життя. Тиф, жорстокий бич громадянських і всіляких інших воєн, обірвав життя людини, котра встигла зробити несказанно багато. Та й плани в нього були прямо грандіозні. І, якщо говорити про міру таланту цього Майстра, - цілком здійсненні...