Майже 1,7 мільйона людей в Україні живуть із психічними розладами, 250 тисяч із них мають інвалідність. Однак така статистика, на думку фахівців, далеко не повна, адже багато хворих по допомогу лікарів не звертаються.
В Україні на законодавчому рівні хочуть розширити коло осіб, які зможуть звернутися до суду з проханням примусово обстежити і госпіталізувати психічно хворих родичів, сусідів або взагалі незнайомих людей.
На сьогодні це може робити виключно лікар-психіатр. Верховна Рада розглядає законопроєкт, який розширить коло заявників до родичів, правоохоронців і, фактично, будь-якої людини, чия «нормальна життєдіяльність систематично порушується».
Автори законопроєкту вважають, що чимало людей із психічними розладами не доходять до кабінетів лікарів і залишаються небезпечними для самих себе та оточення. Законопроєкт викликав хвилю дискусії та сумнівів, чи не стане він інструментом для зловживань, маніпуляцій і порушень прав людини.
…Жовтень 2017-го. Мешканці кількох дачних масивів поблизу Дніпра живуть у постійному страху: їхній сусід без причини кидається на них із вилами, камінням або сокирою. Іван (ім’я з етичних міркувань змінюємо) має 2-гу групу інвалідності з психічного захворювання. Офіційна опікунка чоловіка – сестра — живе окремо і здоров’ям брата не переймається. Як наслідок, хворий не приймає ліків, поводиться агресивно й накидається на оточення.
«Одного разу йому здалося, що ми крадемо полуницю, і вила полетіли мені прямо в груди, — розповідає дачник Володимир Фоменко. — Я відгородився рукою, і це врятувало мені життя. Долоню прокололо наскрізь».
Івана раніше судили за вбивство, але суд визнав його непідсудним, і покарання чоловік відбував у психіатричному закладі. Сусіди скаржилися, що хворому все сходить з рук, адже поліція рекомендувала їм вирішувати конфлікт у суді. В жовтні 2017-го Іван сокирою розбив скло автівки сусіда і зламав йому руку. Лише тоді «швидка» забрала чоловіка до психіатричної лікарні. Суд визнав його недієздатним і призначив примусове лікування. На це пішло два роки, десятки скарг у поліцію та серйозні фізичні ушкодження.
А ось інша історія. 2020 рік. Розгнівана бабця кидає овочі з балкона на дитячий майданчик, читаючи заклинання від злих духів. Вона свято вірить, що в дітей вселилася нечиста сила. При цьому жінка голосно лається і стоїть на балконі гола. До того ж бабця збирає сміття з усіх околиць, через що будинок смердить, наче гігантське сміттєзвалище. Бабця нікому фізично не погрожує, але її поведінка отруює життя всім навколо.
Новий законопроєкт дозволить сусідам такої бабці звертатися прямо в суд щодо примусового обстеження та госпіталізації.
Ірина Дубченко, психіатр із 10-річним стажем, вважає, що законопроєкт цілком виправданий: «Згідно з чинним Законом «Про психіатричну допомогу», звернутися до правоохоронців або лікарів, щоб викликати бригаду швидкої психіатричної допомоги, можна лише коли вам погрожують фізично. Але якщо вас регулярно обливають помиями, у прямому сенсі слова, і криють нецензурною лайкою, — це не розцінюється як загроза безпеці. Поліція собі їде, а жах триває».
«Самі хворі при цьому дуже страждають, — наголошує Ірина Дубченко, — адже психічні розлади викликають колосальний рівень тривоги. Дивакувата поведінка — всього лише спосіб психіки послабити страждання». На думку лікарки, зміни в законі допоможуть виявити хворих, які раніше не потрапляли в поле зору психіатрів, але потребують допомоги.
Опікуни не завжди турбуються про хворих родичів, як було у випадку з Іваном. Вони, буває, не дозволяють хворому приймати медикаменти, не відчиняють двері лікарям та поліції. Зміна опікуна в суді триватиме місяці, і за цей час стан хворого може погіршитися. «Психіатри при цьому лишаються безпомічними, — каже Ірина Дубченко, — поки страждання людини не набувають загрозливого масштабу, і тоді вже доводиться надавати допомогу примусово».
За новим порядком, після ухвали судом рішення про необхідність медичного огляду вже не потрібно буде чекати на співпрацю людини з імовірними психічними порушеннями або згоди її опікуна, можна діяти законним чином.
Новий законопроєкт дозволить будь-якій людині звернутися до суду, при цьому розгляд у окремих випадках може відбуватися заочно. Наприклад, коли людина виявляє агресію або коли, за станом здоров’я, не усвідомлює, що відбувається. Заяву про госпіталізацію суд розглядатиме впродовж доби, а про психіатричний огляд, амбулаторну допомогу та продовження госпіталізації – впродовж тижня.
Необов’язковість згоди хворого та опікуна (в окремих випадках) викликала певні побоювання правозахисників. Зокрема, в Хартії прав психічно хворих пацієнтів зазначено, що госпіталізація та лікування не мають проводитися проти волі пацієнта або його законного представника, якщо тільки пацієнт не страждає на серйозний психічний розлад.
«Психічно хворі не повинні бути об’єктом дискримінації, — коментує аналітик ГО «Правозахисна група «СІЧ» Віктор Філатов. — У законопроєкті містяться дискримінаційні норми, адже через стан психічного здоров’я особа може бути переслідувана сусідами чи сторонніми особами. До того ж є ризик розголошення інформації про діагноз».
Законопроєкт також пропонує спростити критерії оцінювання психічного стану хворого. Зокрема, надати суду висновок про стан здоров’я зможе не лише психіатр, а лікар будь-якої спеціалізації, за наявності ознак психічного розладу.
«Рекомендації Ради Європи в ст. 34 чітко регламентують, що судові інстанції виносять вирок про поміщення у психіатричний заклад та лікування психічного розладу на підставі дійсних і таких, що заслуговують на довіру, стандартів компетенції медиків, і рекомендують звертатися по консультацію до іншого незалежного психіатра, — коментує юристка Громадської приймальні УГСПЛ на базі ПГ «СІЧ» Юлія Полєхіна. – У разі незгоди іншого психіатричного працівника з першим примусова госпіталізація не проводиться» (п. 16 Резолюції 46/119 «Захист осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги»).
Тим часом ніхто не скасовував Презумпцію психічного здоров’я, на підставі якої кожна людина вважається здоровою, доки наявність психічного розладу не буде встановлено в законному порядку. Рішення суду про примусовий огляд ще не означає встановлення діагнозу, а лише дає законні підстави для проведення огляду фахівцем. Крім того, суд, на думку психіатрів, убезпечить від можливих маніпуляцій.
«Рішення суду про примусовий психіатричний огляд (це ще не госпіталізація!) дає можливість як рішучіше діяти правоохоронцям, так і виконувати свої професійні обов`язки лікарям у безпечному просторі лікарні, а не в оселі потенційного пацієнта, який чекає тебе з сокирою», — каже Ірина Дубченко.
Примусове лікування не може бути призначене без лікарського висновку. До заяви про госпіталізацію особи у примусовому порядку додається висновок комісії лікарів-психіатрів, а якщо заяву подає правоохоронець – її мають супроводжувати матеріали, котрі підтверджують факти систематичного порушення безпеки та створення загрози для себе й оточення.
Правозахисники все ж таки рекомендують доопрацювати законопроєкт: передбачити механізми дотримання конфіденційності та безпеки хворих, прописати право на звільнення від примусового лікування у разі поліпшення психічного стану і забезпечити обов’язкову участь законного представника у процесі вирішення питання примусового лікування для зниження ризиків зловживань та різноманітних порушень.