Цього року Всесвітній день охорони праці за рекомендацією МОП відзначається під девізом "Стрес на робочому місці: колективний виклик". Така підвищена увага до проблеми стресу зумовлена тим, що стрес на робочому місці - один з найскладніших викликів, що постав перед сферою охорони праці й охорони здоров'я. За даними європейських дослідників, саме стрес є причиною від 50 до 60% усіх втрачених робочих днів, тобто причиною значної шкоди здоров'ю працівників і пов'язаних із цим економічних і соціальних втрат.
Проблема стресу почала набувати великого значення в нашій країні і за кордоном в останні десятиліття минулого століття й у ХХІ ст. Це зумовлене низкою обставин. Насамперед, підвищення рівня стресу, що супроводжується збільшенням тривожності, напруженості й занепокоєння, у значної частини людей формується під впливом нових виробничих технологій та інтенсифікації соціальних процесів. Особливо виражені такі ефекти впливу трудового середовища на психіку людини в напружених ситуаціях: під час природних і техногенних лих, аварій, катастроф, соціальних і професійних конфліктів, при виконанні складних, відповідальних і небезпечних завдань, які необхідно вирішувати у процесі трудової діяльності.
З погляду самої стресової ситуації, немає різниці в її емоційному забарвленні (приємна чи антипатична ситуація) - її стресогенна дія неспецифічна і зводиться до адаптації організму працівника до появи нової ситуації. Найнебезпечнішим є хронічний стрес, що розвивається, коли дія екстремального фактора періодично повторюється. У такій ситуації повноцінна адаптація може відбуватися лише тоді, коли організм людини ще встигає підлаштовуватися до всіляких тривалих і періодичних впливів надзвичайних подразників середовища. Коли "нормативну" регуляцію функцій з тих чи інших причин здійснити не можна, організм працівника перебуває в нестійкому стані, що загрожує розвитком патології.
Надмірний і тривалий стрес призводить до різноманітних реакцій організму: це й загальне нездужання, і неадекватне, завищене реагування на незначні проблеми, що супроводжується надмірною дратівливістю, відчуттям постійної тривоги, нездатністю розслабитися, яка "лікується" алкоголем або пігулками. У багатьох людей знижується здатність ухвалювати рішення - особливо якщо потрібно визначати пріоритети, і знижується працездатність, що може призвести до розвитку депресії.
Як показали багато дослідників, стрес значною мірою пов'язаний зі здоров'ям людини. Звичайно, є офіційне визначення здоров'я, затверджене ВООЗ, але мені суто емоційно більше імпонує визначення, яке сформулювали прадавні єгиптяни: "Її ім'я - Здоров'я. Вона - дочка Вправ, народжена від Помірності. Троянди квітнуть на її щоках; ранкова свіжість дихає з її вуст; радість, урівноважена цнотою і скромністю, сяє в її очах; її серце сповнене веселощів; вона наспівує ідучи". Як бачимо, люди вже багато тисяч років тому знали основні принципи здорового способу життя. Нині стрес має трохи більшу вагу у формуванні здоров'я, ніж у ті далекі часи. Але вправи, помірність, урівноваженість і позитивні емоції не меншою мірою впливають на організм людини. Спробуйте отримати "свіжість, що дихає з вуст", "радість, що сяє в очах" або "серце, сповнене веселощів" у працівника з невисокою зарплатою, який має виконати відповідальне завдання з дефіцитом часу й інформації, керуючись некваліфікованими вказівками начальника. Я переконаний, що і свіжість, і радість, і веселощі відразу згаснуть, навіть якщо спочатку вони й були. Залишаться заклопотаність, тривога, злість, агресивність та інші негативні емоції, які навряд чи позитивно впливатимуть на здоров'я працівника.
Що ж у цьому випадку робити? Як полегшити "гірку" долю працівника? Рецепти також давно відомі, тільки їх не застосовують на практиці. Ще 1995 року вчені розробили й ухвалили "Декларацію про основні проблеми психоемоційного стресу і шляхи їх вирішення". У цьому документі передбачено положення, які актуальні й нині.
У виробничому плані потрібно: розробити нормативи допустимого ступеня емоційної напруги в соціально-виробничих умовах; проводити технологічну політику, орієнтовану на реорганізацію виробництва з урахуванням психологічних і фізіологічних можливостей працюючих осіб; удосконалювати методи оцінювання рівня психоемоційного стресу; розробити ефективні заходи підвищення стійкості до психоемоційного стресу осіб, схильних до нього на робочому місці; усувати найбільш несприятливі виробничі чинники, що загрожують розвитком емоційного стресу.
У медичному плані потрібно: створити мережу служб для надання допомоги населенню в запобіганні й реабілітації після наслідків стресу; розширити фундаментальні дослідження механізмів стійкості до емоційного стресу; розробити методи об'єктивного контролю й дозування емоційного стресу; організувати широкий медико-соціальний рух за зниження емоційного стресу. Дуже важливо також розробити спеціальні, орієнтовані на різні соціальні групи населення, програми культури поведінки на виробництві, у сім'ї й побуті для профілактики психоемоційного стресу.
Треба визнати, що за минулі 20 років ці принципи не тільки не втілено в життя, а й на них просто перестали тепер звертати увагу. Зумовлене хронічним недофінансуванням медичної науки згасання наукових досліджень, що нині спостерігається, призвело до різкого зменшення кількості розробок теоретичного й прикладного характеру, негативно вплинуло на впровадження профілактичних заходів, що перешкоджають розвитку стресу на робочому місці.
Кожна людина хоче бути здоровою і щасливою. У своєму недавньому інтерв'ю Папа Римський зазначив, що щастя не має ціни. "Його [щастя] не можна купити або продати: це не додаток, який можна скачати на мобільний телефон". Одним з потужних способів досягти щастя й здоров'я працівників може бути зниження рівня стресу. Цей надзвичайний за ефективністю своєї дії на людину спосіб слід активізувати стараннями кожного працівника й усього суспільства загалом.